КРИНИЧКА — ЕТИМОЛОГІЯ
крини́ця
псл. *krьnica / krinica «джерело; (виритий) колодязь», похідне від krьnъ «викопаний» (‹ іє. *kr-/ker«різати»);
той самий корінь виступає в псл. krьtъ, укр. кріт;
менш обґрунтоване пов’язання з *krinica «миска, видовбана посудина», р. кри́нка (Фасмер II 377; Sławski III 199–200; Brückner 274; Bern. I 617), як і виведення від гр. κρήνη «джерело, струмок» (Фасмер ГСЭ З, 100–101; Пономарів Мовозн. 1973/5, 62);
р. [кри́ни́ца] «криниця», бр крыні́ца, п. krynica «джерело, криниця; цистерна: початок», ст. krzynica «джерело, струмок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
керни́ця
кирни́ця
кирни́чина
«холодна джерельна вода»
кирни́чний
«криничний»
крени́чини
«район джерел»
кре́ничний
«тс. »
крини́чаний
кринича́стий
«багатий на джерела»
криничи́на
«джерело»
криничи́сько
«район джерел»
криничи́ще
«тс.»
кринички́
«товсті молочні жили у корови»
крини́чний
криничови́на
«джерело; сукупність джерел»
крини́чуватий
«криничастий»
курни́ца
«криниця»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| κρήνη «джерело, струмок» | грецька |
| *kr-/ker | індоєвропейська |
| krynica «джерело, криниця; цистерна: початок» | польська |
| *krьnica / krinica «джерело; (виритий) колодязь» | праслов’янська |
| krьnъ «викопаний» (‹ іє. *kr-/ker«різати») | праслов’янська |
| krьtъ | праслов’янська |
| *krinica «миска, видовбана посудина» | праслов’янська |
| кри́нка | російська |
| кри́ни́ца «криниця» | російська |
| кріт | українська |
| крыні́ца | українська |
| krzynica «джерело, струмок» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України