КРИНИЦЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *krьnica / krinica «джерело; (виритий) колодязь», похідне від krьnъ «викопаний» (‹ іє. *kr-/ker«різати»);

той самий корінь виступає в псл. krьtъ, укр. кріт;

менш обґрунтоване пов’язання з *krinica «миска, видовбана посудина», р. кри́нка (Фасмер II 377; Sławski III 199–200; Brückner 274; Bern. I 617), як і виведення від гр. κρήνη «джерело, струмок» (Фасмер ГСЭ З, 100–101; Пономарів Мовозн. 1973/5, 62);

р. [кри́ни́ца] «криниця», бр крыні́ца, п. krynica «джерело, криниця; цистерна: початок», ст. krzynica «джерело, струмок»;

похідне утворення від крини́ця;

назва зумовлена поширеністю рослини в вологих місцях (Яворницький 394);

псл. krina;

найвірогідніше, споріднене з гр. κέραμος «гончарна глина; цегла; горщик», псл. *čerpъ, укр. черепо́к, а також з нім. Ring «перстень», стсл. крѫгъ «круг», дісл. hringja «мала кругла посудина», що зводяться разом до іє. *kr- (*ker-) «обкручене, обліплене» (› «посудина з глини»);

менш обґрунтовані пов’язання з лат. scrīnium «круглий ящик, скринька» (Фасмер II 378), гр. κρήνη «джерело» (Фасмер ГСЭ 3, 100–101), з псл. *ker«різати» (Machek ESJČ 413);

неприйнятне зближення з п. krynica, укр. крини́ця (Sławski III 199–201);

р. кри́нка «глечик для молока», др. крина «міра (хлібна)», п. [krzynów, skrzynów] «вид ночов, великої миски», ч. заст. okřín «миска, посудина», слц. okrín «дерев’яна чаша, миска», вл. křina «дерев’яне корито, цебрик», нл. kśina «миска», болг. кри́на «дерев’яна міра зерна (близько 15 кг)», схв. ст. krȋnca «миска», слн. [krínja] «дійниця», стсл. криница «посудина; глечик»;