КРИКУНИ — ЕТИМОЛОГІЯ

крик

псл. krikъ, пов’язане з kričati (‹*krikě-ti) «кричати» (як клик : кли́кати);
споріднене з лит. krỹkti, krỹkšti «гучно кричати, верещати, пищати, квакати», лтс. krika «той, що сміється», krĩklis «крикун», свн. reiger «чапля», дангл. hrágra «тс.», кімр. crych «хрипкий», гр. κρίκε «тріщи; кричи»;
іє. *kr- звуконаслідувального походження;
р. м. крик, бр. крык, др. крикъ, п. krzyk, ч. вл. křik, слц. krik, нл. kśik, болг. [крича́] «кричу», схв. крȗк, слн. krík, стсл. кричати «кричати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кри́кало «вид ритуальної гри у Галичині і на Прикарпатті біля тіла померлого»
крика́ч «крикун»
крикли́вець «крикливий, буйний Ж; хвороба у грудних дітей Бі»
крикли́вий
крикли́виці «хворобливий стан дитини, коли вона безугавно кричить без сліз; нервове захворювання, істерія»
крикли́виця
крикня́ва «крик багатьох людей; шум, галас, гамір»
криковиця «крик, галас»
кри́кси «безсоння дитини, яке супроводжується плачем»
крику́н
крикуня́ка «крикун» (збільш.)
крику́ха
крику́чий
крича́ти
кри́чма «кричучи»
кри́чмо «дуже різко, пронизливо»
кричу́щий
о́крик
окрика́ти «окликати; [оголошувати]»
по́крик
скрик
скрикати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
крык білоруська
крича́ «кричу» болгарська
křik верхньолужицька
κρίκε «тріщи; кричи» грецька
hrágra «тс.» давньоанглійська
крикъ давньоруська
crych «хрипкий» кімрська
krika «той, що сміється» латиська
krĩklis «крикун» латиська
krỹkti литовська
krỹkšti «гучно кричати, верещати, пищати, квакати» литовська
крик македонська
kśik нижньолужицька
krzyk польська
krikъ праслов’янська
kričati праслов’янська
*krikě-ti праслов’янська
крик російська
крȗк сербохорватська
reiger «чапля» середньоверхньнімецька
krik словацька
krík словенська
кричати «кричати» старослов’янська
клик українська
кли́кати українська
křik чеська
*kr- ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України