КРИКУНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
крик
псл. krikъ, пов’язане з kričati (‹*krikě-ti) «кричати» (як клик : кли́кати);
споріднене з лит. krỹkti, krỹkšti «гучно кричати, верещати, пищати, квакати», лтс. krika «той, що сміється», krĩklis «крикун», свн. reiger «чапля», дангл. hrágra «тс.», кімр. crych «хрипкий», гр. κρίκε «тріщи; кричи»;
іє. *kr- звуконаслідувального походження;
р. м. крик, бр. крык, др. крикъ, п. krzyk, ч. вл. křik, слц. krik, нл. kśik, болг. [крича́] «кричу», схв. крȗк, слн. krík, стсл. кричати «кричати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кри́кало
«вид ритуальної гри у Галичині і на Прикарпатті біля тіла померлого»
крика́ч
«крикун»
крикли́вець
«крикливий, буйний Ж; хвороба у грудних дітей Бі»
крикли́вий
крикли́виці
«хворобливий стан дитини, коли вона безугавно кричить без сліз; нервове захворювання, істерія»
крикли́виця
крикня́ва
«крик багатьох людей; шум, галас, гамір»
криковиця
«крик, галас»
кри́кси
«безсоння дитини, яке супроводжується плачем»
крику́н
крикуня́ка
«крикун»
(збільш.)
крику́ха
крику́чий
крича́ти
кри́чма
«кричучи»
кри́чмо
«дуже різко, пронизливо»
кричу́щий
о́крик
окрика́ти
«окликати; [оголошувати]»
по́крик
скрик
скрикати
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
крык | білоруська |
крича́ «кричу» | болгарська |
křik | верхньолужицька |
κρίκε «тріщи; кричи» | грецька |
hrágra «тс.» | давньоанглійська |
крикъ | давньоруська |
crych «хрипкий» | кімрська |
krika «той, що сміється» | латиська |
krĩklis «крикун» | латиська |
krỹkti | литовська |
krỹkšti «гучно кричати, верещати, пищати, квакати» | литовська |
крик | македонська |
kśik | нижньолужицька |
krzyk | польська |
krikъ | праслов’янська |
kričati | праслов’янська |
*krikě-ti | праслов’янська |
крик | російська |
крȗк | сербохорватська |
reiger «чапля» | середньоверхньнімецька |
krik | словацька |
krík | словенська |
кричати «кричати» | старослов’янська |
клик | українська |
кли́кати | українська |
křik | чеська |
*kr- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України