КРИЖИНАМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кри́га
псл. *jьkra, яке, можливо, за допомогою збільшувального суфікса -ig- набуло форми *jьkriga;
дальші зв’язки неясні;
зіставлення з ав. аēха- «лід, мороз», перс. уех «лід» (Bern. І 424; Преобр. І 268; Зализняк ВСЯ 6, 35), з дісл. jaki «крига», дангл. gicel «тс.» (Machek ESJČ 287), з цсл. скра «брила», *скрига (Соболевский РФВ 67/1–2, 212–213), з ікра «згусток, пухлина» (ЭССЯ 8, 217–220; Brückner KZ 44, 33), як і спроба виведення з іє. *qar-, *qer«бити» (Потебня К ист. зв. IV 61–62) або з бр. *крыхаць «кришити», *крыха (Міхневіч Белар. лінгв. 1, 72), малопереконливі;
р. [кря, кри́га, икра́], бр. кры́га, др. кра, п. ч. kra, слц. kra, kryha;
Фонетичні та словотвірні варіанти
крижани́й
крижи́на
крижма́к
«шматок льоду, на якому діти спускаються взимку з гори»
кри́жний
«льодяний, зимовий»
крижні́ти
«замерзати»
накри́жник
«кригоріз (коло моста)»
скрижані́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аēха- «лід, мороз» | авестійська |
| *крыхаць «кришити» | білоруська |
| крыха | білоруська |
| кры́га | білоруська |
| gicel «тс.» | давньоанглійська |
| jaki «крига» | давньоісландська |
| кра | давньоруська |
| *qar- | індоєвропейська |
| *qer «бити» | індоєвропейська |
| уех «лід» | перська |
| kra | польська |
| *jьkra | праслов’янська |
| -ig- | праслов’янська |
| *jьkriga | праслов’янська |
| кря | російська |
| кри́га | російська |
| икра́ | російська |
| kra | словацька |
| kryha | словацька |
| ікра «згусток, пухлина» | українська |
| скра «брила» | церковнослов’янська |
| *скрига | церковнослов’янська |
| kra | чеська |
криж «хрест; [стара міра довжини від носка правої ноги до кінця середнього пальця витягнутої лівої руки; кінці віжок, які перехрещуються біля вуздечки Я]»
очевидно, запозичене через посередництво польської, чеської і словенської мов з романської мови північно-східної Італії (можливо, старофріульського або венеціанського діалекту італійської мови);
ром. *krodže, *krože (‹ лат. crux «хрест», зн. в. одн. crucem, нлат. croce, пор. фріул. croz, іт. венец. [krože] «тс.») з вузьким о на слов’янському ґрунті мало дати початкове *krūžь, звідки *kryžь і далі, в частині слов’янських мов, križь;
лат. crux споріднене з дінд. kruñcati «гнеться», дісл. hryggr «спина», двн. (h)rukki «тс.», сірл. crūach «купа, горб», корн. cruc «горб»;
думки про походження від двн. krūzi (chrūzi) «хрест» (Mikl. EW 141; Uhlenbeck AfSlPh 15, 488) або істрорум. kruẓẹ «тс.» (Kiparsky GLG 114–115) менш переконливі;
р. крыж (заст.) «католицький хрест; знак хреста, що ставиться для замітки чогось; хрестоподібна рукоятка холодної зброї», бр. крыж «хрест; круп; крижі; мотовило; хрестовина», др. крижъ «хрест», п. krzyż «хрест; крижі», ч. kříž «хрест; крижі; мука», слц. kríž «хрест; копиця з 15 снопів; трефа; (бот.) хрест-трава, Paris quadrifolia L.», вл. křiž «хрест; частина хребта», нл. kśiž «хрест», болг. [криж] «великий хрест при дорозі», схв. кри́ж «хрест; копиця снопів», слн. kríž «хрест; копиця з 15 снопів; трефа», цсл. крижь «хрест»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
крижа́к
«хрестоносець; [рибальський сак; верх, будка візка]»
крижални́ця
«хлястик; у возі -- рейки, які скріплюють полудрабки спереду і ззаду»
крижа́стий
крижа́ти
«ставити хрести»
крижа́тий
«крижастий»
крижа́цтво
«лицарі тевтонського ордену»
криже́вий
«квадратний»
крижевни́к
«той, що поклоняється хресту, католик»
кри́жем
«хрестом»
кри́жик
«частина кінської збруї, що лежить уздовж хребта»
крижи́на
«вид страви з м’яса на крижах»
кри́жі́
«нижня частина спини; задня частина тулуба тварини; [роздвоєні кінці віжок у парокінній упряжці Л]»
крижі́вка
«спинна частина яловичини»
крижі́вки́
«віжки для пари коней»
крижівни́ця
«дошка, що з’єднує вгорі полудрабки воза; (бот.) хрестовниця, Crucianella L.; [тирлич хрестовидний, Gentiana cruciata L. Mak; хлястик (в одязі) Me]»
крижни́стий
«тс.»
кри́жниця
«ремінь через хребет коня від посторонка до посторонка»
крижо́ванці
«тс.»
крижо́ви́й
крижовни́ця
«дошка, яка скріплює полоззя саней спереду»
крижо́м
«тс.»
крижува́ти
«тс.; розпинати на хресті»
крижува́тися
«схрещуватися; розтягати руки так, щоб виникала форма хреста; ламати руки від горя»
крижу́вка
«тс.»
крижу́ля
«корова, на крижу біла»
накрижник
«поздовжня стрічка шлеї, пришита до укісних ремінців на крупі коня»
нао́криж
«навхрест»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| крыж «хрест; круп; крижі; мотовило; хрестовина» | білоруська |
| криж «великий хрест при дорозі» | болгарська |
| krože | верхньолужицька |
| křiž «хрест; частина хребта» | верхньолужицька |
| krūzi «хрест» (chrūzi)(Mikl. EW 141; Uhlenbeck AfSlPh 15, 488) | давньоверхньонімецька |
| kruẓẹ «тс.» | давньоверхньонімецька |
| kruñcati «гнеться» | давньоіндійська |
| hryggr «спина» | давньоісландська |
| крижъ «хрест» | давньоруська |
| krože | італійська |
| cruc «горб» | корнська |
| crux | латинська |
| crucem зн. в. одн. | латинська |
| crux | латинська |
| kśiž «хрест» | нижньолужицька |
| rȯce | новолатинська |
| krzyż «хрест; крижі» | польська |
| крыж «католицький хрест; знак хреста, що ставиться для замітки чогось; хрестоподібна рукоятка холодної зброї» (заст.) | російська |
| крȗж «хрест; копиця снопів» | сербохорватська |
| crūach «купа, горб» | середньоірландська |
| *kryžь | слов’янські |
| križь | слов’янські |
| *krūžь | слов’янські |
| kríž «хрест; копиця з 15 снопів; трефа; (бот.) хрест-трава, Paris quadrifolia L.» | словацька |
| kríž «хрест; копиця з 15 снопів; трефа» | словенська |
| croz | фріульська |
| крижь «хрест» | церковнослов’янська |
| kříž «хрест; крижі; мука» | чеська |
| *krȯdže | ? |
| *krȯže (‹ лат. crux «хрест», зн. в. одн. crucem, нлат. cr$oce, пор. фріул. croz, іт. венец. [krože] «тс.») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України