КРЕТИНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
крети́н «ідіот»
через німецьке посередництво (н. Kretíne) запозичено з французької мови;
фр. crétin «кретин» є за походженням діалектним варіантом слова chrétien (ст. christian, chrestien) «християнин», що продовжує лат. christiānus «тс.», похідне від Christus (‹ гр. Χριστός) «Христос», бо недоумкуватих вважали угодними богові істотами;
пор. у зв’язку з цим укр. божеві́льний, дінд. devānāmpriya «дорогий богам; недоумкуватий, ідіот»;
р. крети́н, бр. крэці́н, п. kretyn, ч. слц. слн. kretén, вл. kretin, болг. крете́н, м. кретен, схв. крèтēн;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кретині́зм
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| крэці́н | білоруська |
| крете́н | болгарська |
| kretin | верхньолужицька |
| Χριστόςǫ «Христос» | грецька |
| devānāmpriya «дорогий богам; недоумкуватий, ідіот» | давньоіндійська |
| christiānus «тс.» | латинська |
| Christus | латинська |
| кретен | македонська |
| kretyn | польська |
| крети́н | російська |
| крèтēн | сербохорватська |
| kretén | словацька |
| kretén | словенська |
| божеві́льний | українська |
| crétin «кретин» | французька |
| chrestien «християнин» | французька |
| christian | французька |
| chrestien | французька |
| kretén | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України