КРЕНИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з російської мови;

р. крен, крени́ть, кренгова́ть «класти судно на бік з метою ремонту», очевидно, походить від гол. krengen «повертати віз; класти судно на бік для ремонту», пов’язаного з kring «круг, кільце», свн. kring (нвн. Kring) «тс.»;

менш обґрунтоване пов’язання (Matzenauer 220; ССРЛЯ 5, 1617) з фр. carène «підводна частина судна»;

бр. крэн, болг. крен;

псл. *krętnǫti «повернути», пов’язане з *krętati «повертати», до якого зводиться укр. [кря́татися] «клопотатися»;

р. [кря́нуть] «зрушити, зіштовхнути», бр. крану́ць «торкнути, зрушити», п. zakrzǫtnąć się «почати поратися», слц. [kriatnut’] «зігнути, перегнути», нл. kśětnuś «скрутити, скривити, ударити», болг. [кре́на] «насилу рушу, потягнусь», м. крене «піднесе; забере, винесе», схв. крéнити «вирушити», слн. kréniti «повернути; зрушити, посунути», цсл. крѧнѧти «звернути (в бік)»;