КРЕДИТ — ЕТИМОЛОГІЯ
кре́ди́т «надання в борг матеріальних цінностей, грошей; позика»
запозичено з італійської мови через німецьке або французьке посередництво (н. Kredít, фр. crédit);
іт. credito «віра, довір’я; борг, кредит» продовжує лат. crēditum «позичка, борг», похідне від crēdo «вірю», спорідненого з дірл. cretim «тс.», ав. zrazdā«відданий», дінд. śrád-dádhāti (‹ іє. *kred-dhē-) «вірить, довіряє», перша частина якого була релігійним терміном на позначення сили жерця (пор., напр., дінд. śrád asmāi dhatta – первісно «надає йому магічної сили»);
р. креди́т, бр. крэды́т, п. kredyt, ч. слц. вл. kredit, болг. м. кре́дит, схв. крèдӣт, слн. kredít;
Фонетичні та словотвірні варіанти
креди́тка
кредито́р
кредитува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zrazdā «відданий» | авестійська |
| крэды́т | білоруська |
| кре́дит | болгарська |
| kredit | верхньолужицька |
| śrád-dádhāti «вірить, довіряє» (‹ іє. *$kred-dhē-) | давньоіндійська |
| cretim «тс.» | давньоірландська |
| *k ̑red-dhē- | індоєвропейська |
| credito «віра, довір’я; борг, кредит» | італійська |
| crēditum «позичка, борг» | латинська |
| crēdo «вірю» | латинська |
| кре́дит | македонська |
| Kredít | німецька |
| Kredít | німецька |
| kredyt | польська |
| креди́т | російська |
| крèдӣт | сербохорватська |
| kredit | словацька |
| kredít | словенська |
| crédit | французька |
| crédit | французька |
| kredit | чеська |
| *k ̑red-dhē- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України