КРАНЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ
кра́нець «край, кінець»
запозичення з польської мови;
п. kraniec «край, кінець; стрічка для волосся; вінця посудини», ст. kranc «оздоба, вінець на верху будинку, шафи, шолома», як і ч. kranec «карниз», слц. [kranec] «карниз (будинку, печі)», походить від свн. kranz (нвн. Kranz) «вінок; предмет, частина предмета у формі вінка»;
р. кра́нец «мотузяний обвід, що захищає від ударів борт корабля», кранц «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Kranz | нововерхньонімецька |
| kraniec «край, кінець; стрічка для волосся; вінця посудини» | польська |
| kranc «оздоба, вінець на верху будинку, шафи, шолома» (ст.) | польська |
| кра́нец «мотузяний обвід, що захищає від ударів борт корабля» | російська |
| кранц «тс.» | російська |
| kranz «вінок; предмет, частина предмета у формі вінка» (нвн. Kranz) | середньоверхньнімецька |
| kranec «карниз (будинку, печі)» | словацька |
| kranec «карниз» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України