КРАЙКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
край «кінець, зріз; місцевість, сторона»
псл. *krajь, похідне від krojiti «кроїти» з первісним значенням «відрізок, обрізок»;
дальший семантичний розвиток: «межа, кінець, берег» → «окраїнна смуга землі, земля, виділена межами»;
р. бр. др. болг. край, п. ч. слц. вл. kraj, нл. kšaj, м. крај, схв. крȃј, слн. kràj, стсл. краи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́кравка
«кайма, окрайка»
вкрай
вскрай
закра́їна
«тс.»
закра́йок
«край»
краєви́й
«місцевий»
кра́єць
«окраєць»
краї́на
«земля; [окраєць Я]»
країнський
«крайовий»
кра́йка
«крайня частина; вузенька смужка по краях тканини; пояс із кольорової пряжі (первісно з обірваної кайми)»
крайкува́ти
«вкривати вінця посудини поливою»
кра́йник
«прикордонний мешканець»
крайни́ця
«кордон»
крайній
крайню́к
«той, що живе край села»
крайня́к
«мешканець колишньої Стрийської округи в Галичині»
крайняни́н
«прикордонний лемок»
крайовец
«дерево, що росте край лісу»
крайови́й
края́к
«краянин»
края́нин
накра́й
«скраю, в кінці»
наузкра́й
«тс.»
неокра́їй
окра́вка
«окрайка, пруг, крайка»
окра́єць
окра́їна
о́край
окра́йка
окра́йок
окра́йчик
покра́йниці
«крига біля берегів річки»
покра́йниця
по́крайці
«кутні зуби»
скра́йній
скра́ю
сукрайок
узкрай
укра́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| край | білоруська |
| край | болгарська |
| kraj | верхньолужицька |
| край | давньоруська |
| крај | македонська |
| kšaj | нижньолужицька |
| kraj | польська |
| *krajь | праслов’янська |
| krojiti «кроїти» | праслов’янська |
| край | російська |
| крȃј | сербохорватська |
| kraj | словацька |
| kràj | словенська |
| краи | старослов’янська |
| kraj | чеська |
кре́чка «жіночий вовняний пояс для підперізування спідниці»
очевидно, результат спрощення форми [кра́єчка], пов’язаної з кра́йка «вид пояса», похідним від край1 (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кра́єчка | українська |
| кра́йка «вид пояса» | українська |
| край | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України