КОШНИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

кіш «кошик (особливо великий)»

псл. košь (‹*kosjo-);
споріднене з лат. quālum (‹*quaslo-) «плетений кошик»;
іє. *kuas- «тс.»;
р. бр. болг. м. кош, др. кошь, п. kosz, ч. слц. вл. нл. koš, схв. кȍш, слн. kòš, стсл. кошь «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кош
коша́лка
коша́рик
коша́рка
коше́лик
кошели́на «тс.»
ко́шик
кошика́р «майстер, що плете кошики»
коші́вка «кошик»
коші́вниця «кіш для зерна»
коші́ль «тс.»
ко́шниця «повітка для качанів кукурудзи»
покоше́вщина «подать з млинів» (заст.)
шовка «кошик»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кош білоруська
кош болгарська
koš верхньолужицька
кошь давньоруська
quālum «плетений кошик» (‹*quaslo-) латинська
кош македонська
koš нижньолужицька
kosz польська
košь (‹*kosjo-) праслов’янська
кош російська
кȍш сербохорватська
koš словацька
kòš словенська
кошь «тс.» старослов’янська
koš чеська
*k<SUP>u̯</SUP>as- «тс.» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України