КОШНИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
кіш «кошик (особливо великий)»
псл. košь (‹*kosjo-);
споріднене з лат. quālum (‹*quaslo-) «плетений кошик»;
іє. *kuas- «тс.»;
р. бр. болг. м. кош, др. кошь, п. kosz, ч. слц. вл. нл. koš, схв. кȍш, слн. kòš, стсл. кошь «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кош
коша́лка
коша́рик
коша́рка
коше́лик
кошели́на
«тс.»
ко́шик
кошика́р
«майстер, що плете кошики»
коші́вка
«кошик»
коші́вниця
«кіш для зерна»
коші́ль
«тс.»
ко́шниця
«повітка для качанів кукурудзи»
покоше́вщина
«подать з млинів»
(заст.)
шовка
«кошик»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кош | білоруська |
| кош | болгарська |
| koš | верхньолужицька |
| кошь | давньоруська |
| quālum «плетений кошик» (‹*quaslo-) | латинська |
| кош | македонська |
| koš | нижньолужицька |
| kosz | польська |
| košь (‹*kosjo-) | праслов’янська |
| кош | російська |
| кȍш | сербохорватська |
| koš | словацька |
| kòš | словенська |
| кошь «тс.» | старослов’янська |
| koš | чеська |
| *k<SUP>u̯</SUP>as- «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України