КОШ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з молдавської і румунської мов;

молд. коша́р(э) «хлів, загорожа для худоби», рум. coşár, coşáră «тс.» є зворотними запозиченнями з болгарської або сербохорватської мови;

болг. коша́ра, схв. кòшара, очевидно, виникли на основі рум. căşăríe «сироварня; вівчарня», [căşare] «тс.» (‹ лат. caseāria «сироварня») як результат його зближення з болг. кош «плетений кошик», схв. кȍш «великий кошик»;

рум. căşăríe є похідним від caş «овечий (або козячий) сир», що продовжує лат. cāseus «сир», споріднене з псл. kvasъ, укр. квас;

менш імовірне виведення слова (Sławski II 540–541; Клепикова 188–200) від псл. *košь «кошик»;

р. [коша́ра] «загорожа для овець», бр. [каша́ра], п. koszara, koszar, ч. košár, слц. košiar, болг. коша́ра, м. кошара, схв. кòшара «тс.; хлів», цсл. кошара, кошарга «загорожа для овець»;

очевидно, результат семантичного зближення з укр. кошу́ля «сорочка» (тут перен. «покриття»), запозиченого з молдавської мови ко́шурь (рум. cóşuri) «(мн.) вугрі, прищі; личинки ґедзя», одн. кош (coş), яке походить від лат. cossus «шашіль, глист», етимологічно не з’ясованого;

іє. *k^uas- «тс.»;

споріднене з лат. quālum (‹*quaslo-) «плетений кошик»;

псл. košь (‹*kosjo-);

р. бр. болг. м. кош, др. кошь, п. kosz, ч. слц. вл. нл. koš, схв. кȍш, слн. kòš, стсл. кошь «тс.»;

запозичення з тюркських мов;

чаг. koš «сукупність юрт, табір», кирг. koš «повстяний намет, юрта», башк. koš «курінь», тур. koš «стадо», балкар. koš «стійло, стійбище», як і монг. qoš «дорожний намет», можливо, пов’язані з дтюрк. qoš «пара», qoš- «з’єднувати, сполучати»;

р. кош, бр. кашава́ць «стати кошем», п. kosz (з укр.);