КОЧАНУ — ЕТИМОЛОГІЯ

кочанець «кульбаба звичайна, Taraxacum officinale Wigg.» (бот.)

очевидно, похідне утворення від [коча́н] «качан; стовбур»;
мотивація назви неясна;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
коча́н «качан; стовбур» українська

ко́чка «залишок від скошеної бадилини кукурудзи Mo; корч, пеньок, купина на болоті Я»

не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з кача́н [коча́н] або з *kъkъ (пор. схв.-цсл. кькь «волосся, кучері», κыка «тс.») і з ку́ча «купа»;
у такому разі споріднене з лтс. kukurs «горб; пипоть (у курей)»;
р. ко́чка «купина», [ко́ча] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кічкува́ння «корчування»
кочкова́тий (у сполученні [к-та осока])
кочко́вий «вид очерету, що росте на купинах» (комиш)] Дз
кочкува́ння «тс.»
кочкува́ти «корчувати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kukurs «горб; пипоть (у курей)» латиська
*kъkъ праслов’янська
кача́н «купа» (пор. схв.-цсл. кькь «волосся, кучері», κыка «тс.») російська
коча́н російська
ко́чка «купина» російська
ко́ча «тс.» російська
ку́ча українська
кькь ?
κыка ?

кача́н «головка капусти; стрижень капусти; стебло суцвіття кукурудзи; початок кукурудзи; недоїдена середина яблука або груші»

псл. коčаnъ «качан»;
не зовсім ясне;
вважається спорідненим з свн. hagen «бик, бугай», нвн. Hegel «тс.», Haksch «кнур» (Фасмер II 356; Bern. I 536; Младенов 254; Falk–Torp. 447);
виводиться також (Sławski II 13–14; Mikl. TEI Nachtr. 2, 150; Lokotsch 95; Sköld 24–25) із тур. чаг. koçan «стебло, качан», тат. kočan, які далі повʼязуються з тур. чаг. koç «баран», хоча можуть бути й запозичені з російської мови (Радлов II 616);
р. коча́н «головка капусти; [стебло суцвіття кукурудзи; стрижень капусти]», бр. кача́н «тс.», п. kaczan, koczan (з укр.), слц. [kočian] «бурʼян; стебло», схв. кòчāњ «качан», р.цсл. кочанъ «penis»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

закачані́ти «задубнути від холоду»
качани́стий
кача́нка «сорт дині»
качанкува́тий
кача́ння «качани» (зб.)
качаня́ «невеликий качан»
коча́н «тс.»
кочані́ти «клякнути від холоду»
скачані́ти «заклякнути»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кача́н «тс.» білоруська
Hegel «тс.» нововерхньонімецька
Haksch «кнур» нововерхньонімецька
kaczanукр.) польська
koczanукр.) польська
коčаnъ «качан» праслов’янська
коча́н «головка капусти; [стебло суцвіття кукурудзи; стрижень капусти]» російська
кòчāњ «качан» сербохорватська
hagen «бик, бугай» середньоверхньнімецька
kočian «бурʼян; стебло» словацька
kočan татарська
koçan «стебло, качан» турецька
koç «баран» турецька
koçan «стебло, качан» чагатайська
koç «баран» чагатайська
кочанъ «penis» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України