КОЧ — ЕТИМОЛОГІЯ

[ко́чиш (ко́чіш)] пов’язане з уг. kocsis «візник», похідним від kocsi;

етимологія назви Kocs неясна;

очевидно, через польську мову запозичено з угорської;

уг. kocsi «віз(ок)», що виникло як скорочення словосполуки kocsi (szeker) «кочський (віз(ок)), є прикметником, похідним від назви населеного пункту Kocs «Коч», мешканці якого в XV–XVI ст. перевозили такими возами пасажирів між Будою та Пештом і Віднем;

п. kocz «вид коляски», ч. kočí «візник», слц. koč «коляска, фаетон», болг. кочи́я, м. кочија, схв. кòчија, слн. kočíja «тс.»;

;

;

;

запозичення з тюркських мов (пор. кар. къочкъар «тс.», тур. koçkar «баран; боєць», тат. кучкар «племінний баран», пов’язані з крим.-тат. коч «баран», тур. koç «тс.», спорідненими з монг. quča «кастрований баран»). – Фасмер II 359;

р. [кочка́р, кочка́рь, качка́ръ;

у такому разі споріднене з лтс. kukurs «горб; пипоть (у курей)»;

можливо, пов’язане з кача́н [коча́н] або з *kъkъ (пор. схв.-цсл. кькь «волосся, кучері», κыка «тс.») і з ку́ча «купа»;

не зовсім ясне;

р. ко́чка «купина», [ко́ча] «тс.»;