КОЦАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ко́цати «блювати»
запозичення з німецької мови;
нім. kotzen «тс.» виникло на основі kopp(e)zen «тс.», похідного від свн. koppen «плювати; вивергати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kotzen «тс.» | німецька |
| kopp(e)zen «тс.» | німецька |
| koppen «плювати; вивергати» | середньоверхньнімецька |
коц «цок, стук» (виг.)
звуконаслідувальне утворення;
первісно могло бути пов’язане з р. [ко́сать] «сильно бити; рубати», яке зводиться разом з укр. коса́, коси́ти до іє. *kes- /*kos-;
р. [ко́цнуть] «ударити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́цати
«стукати»
ко́цкати
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *kes- | індоєвропейська |
| *kos- | індоєвропейська |
| ко́сать «сильно бити; рубати» | російська |
| ко́цнуть «ударити» | російська |
| коса́ | українська |
| коси́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України