КОТЮГА — ЕТИМОЛОГІЯ
котю́га «собака»
очевидно, давніше *кутюга (зближене з котю́га «великий кіт»);
могло виникнути на основі звуконаслідувального вигуку *куть, яким підкликають тварин (nop. р. куть-куть «вигук, яким підкликають курей»), за допомогою суфікса -юга (Фасмер II 434; Преобр. I 421; Sławski III 11);
не виключений і зв’язок з уг. kutya «собака» (Brückner 262), щодо якого також припускається звуконаслідувальне походження і початкове використання для підкликання тварин (MNTESz II 686–687);
р. кутёнок «щеня», п. kotiuha (ст.) «собака; [здоровило]», слц. koťuha «[тс.]; негідник, нероба, шахрай»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kotiuha «собака; [здоровило]» (ст.) | польська |
| куть-куть | російська |
| кутёнок «щеня» | російська |
| koťuha «[тс.]; негідник, нероба, шахрай» | словацька |
| kutya «собака» | угорська |
| *кутюга (зближене з котю́га «великий кіт») | українська |
| котю́га | українська |
| *куть | українська |
| -юга | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України