КОТОРИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
котри́й (питальний, відносний і неозначений займенник)
псл. kotrъ, kotorъ, koterъ, *kъtorъ, *kъterъ;
споріднене з лит. katràs «котрий (із двох)», [katarás] «тс.», лтс. katrs «кожен, усякий, будь-який», дінд. kataráḥ «котрий (із двох)», ав. katara-, гот. haѣar, двн. hwedar, гр. (іон.) κότερος, гр. πότερος «тс.», оск. pútúrús-píd «з обох боків», які зводяться до іє. *qu̯o-, займенникового кореня, наявного також у псл. kъto, укр. хто, і суфікса -tor- (-ter-);
первісно займенник означав «котрий із двох», але пізніше набув значення «котрий із багатьох (незалежно від кількості)» і «який»;
р. кото́рый, бр. като́ры, др. которыи, котерыи, п. który, ч. který, слц. ktorý, [koterý, kot(o)rý], вл. kotry, нл. kótary, [kótery, kótory], схв. [котери], болг. [кутри́] «хто», слн. katéri, стсл. которъ, которыи, котєрыи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кото́рий
котро́й
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
katara- | авестійська |
като́ры | білоруська |
кутри́ «хто» | болгарська |
kotry | верхньолужицька |
haѣar | готська |
πότερος «тс.» | грецька |
κότερος (іон.) | грецька |
hwedar | давньоверхньонімецька |
kataráḥ «котрий (Із двох)» | давньоіндійська |
которыи | давньоруська |
котерыи | давньоруська |
*q<SUP>u̯</SUP>o- | індоєвропейська |
katrs «кожен, усякий, будь-який» | латиська |
katràs «котрий (із двох)» | литовська |
katarás «тс.» | литовська |
kótary | нижньолужицька |
kótery | нижньолужицька |
kótory | нижньолужицька |
pútúrús-píd «з обох боків» | оскська |
który | польська |
kotrъ | праслов’янська |
kotorъ | праслов’янська |
koterъ | праслов’янська |
*kъtorъ | праслов’янська |
*kъterъ | праслов’янська |
kъto | праслов’янська |
-tor- (-ter-) | праслов’янська |
-ter- | праслов’янська |
кото́рый | російська |
котери | сербохорватська |
ktorý | словацька |
koterý | словацька |
kot(o)rý | словацька |
katéri | словенська |
которъ | старослов’янська |
которыи | старослов’янська |
котєрыи | старослов’янська |
хто | українська |
který | чеська |
котора́ «сварка, розбрат, кривда»
менш певні або неприйнятні зближення з р. (па)кость (Соболевский ЖМНП 1886, 152), з р. чета́, лат. caterva «натовп, загін» (Vaillant RÉS 19, 106), з р. кото́рый (Vaillant Сл. филология 1958/1 68), з вірм. kotor «шматок, уламок» (Bugge KZ 32, 49);
споріднене з свн. hader «сварка, незгода», дісл. hǫð «боротьба, бій», ірл. cath «тс.», гр. κότος «гнів, злість», можливо, з лит. katãryti «бити», katãlyti «тс.»;
псл. kotora;
р. [котора́] «сварка, розбрат», др. котора, котера «тс.», стсл. котора «бій»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кото́ра
«морока»
которли́вий
которува́ти
куто́ра
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
kotor «шматок, уламок» | вірменська |
κότος «гнів, злість» | грецька |
hǫð «боротьба, бій» | давньоісландська |
котора | давньоруська |
котера «тс.» | давньоруська |
cath «тс.» | ірландська |
caterva «натовп, загін» | латинська |
katãryti «бити» | литовська |
katãlyti «тс.» | литовська |
kotora | праслов’янська |
(па)кость | російська |
кото́рый | російська |
чета́ | російська |
котора́ «сварка, розбрат» | російська |
hader «сварка, незгода» | середньоверхньнімецька |
котора «бій» | старослов’янська |
га́дра «баба-яга, сварлива жінка»
запозичення з польської мови;
п. [hadra] «зла жінка» походить від нім. Háder «сварка, суперечка», спорідненого з дісл. hǫð- «боротьба», гр. κότος «гнів», дірл. cath «боротьба», стсл. КОТОРА «тс.», укр. [котора́] «сварка»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
κότος «гнів» | грецька |
cath «боротьба» | давньоірландська |
hǫð- «боротьба» | давньоісландська |
Háder «сварка, суперечка» | німецька |
hadra «зла жінка» | польська |
КОТОРА «тс.» | старослов’янська |
котора́ «сварка» | українська |
гендри́ґатися «жартувати; битися, вовтузитися»
необґрунтованим є припущення (Karłowicz SWO 197) про проникнення слова з німецької до польської мови через посередництво словацької й чеської;
n. [handryczyć się] «торгуватися, сперечатися», [hadrunkować] «сперечатися, сваритися», ст. hadrunek «суперечка, сварка», як і ч. handrkovati (se) «торгуватися, сперечатися», [hadrykovati se] «тс.», ст. hadrunk (hadruňk) «чвара, сварка», слц. handrkovat sa «сваритися», походять від свн. haderunge «сварка, суперечка», пов’язаного з hadern «сваритися, сперечатися», нвн. Hader «чвара; суперечка», спорідненими із стсл. котора «боротьба», укр. [котора́] «сварка; розбрат; образа»;
запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ги́ндри
«пусті жарти»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Hader «чвара; суперечка» | нововерхньонімецька |
haderunge «сварка, суперечка» | середньоверхньнімецька |
handrkovat sa «сваритися» | словацька |
котора́ «сварка; розбрат; образа» | українська |
handrkovati «торгуватися, сперечатися» (se) | чеська |
handryczyć się «торгуватися, сперечатися» | ? |
hadrunkować «сперечатися, сваритися» | ? |
hadrunek «суперечка, сварка» | ? |
hadrykovati se «тс.» | ? |
hadrunk «чвара, сварка» (hadruňk) | ? |
hadern «сваритися, сперечатися» | ? |
котора «боротьба» | ? |
че́та́ «загін; взвод»
псл. četa, форма жін. р. до četъ «число; парне число», похідне від псл. čisti/čitati (čьtǫ) «лічити, рахувати»;
суто слов’янське утворення, однак, традиційно зіставляється з лат. caterva «натовп, загін», ірл. cethern «тс.», умбр. kateramu (Фасмер IV 351; Черных II 386–387; Sł. prasł. II 178–179; Machek ESJČ 101; Skok I 314–315; Bezlaj ESSJ I 80; Bezzenberger BB 16, 240; Bern. I 152–153; Stokes 76; Kretschmer KZ 31, 378–379; Ernout–Mеillet I 188);
ще сумнівніша спроба зближення з др. укр. кото́ра «чвара, розбрат» (Vaillant RÅS 19, 106);
потребує глибшої аргументації (Lamprecht Sborník FFBrU III 7) відокремлення від решти слов’янських відповідників р. чета́ «пара», чёт(ный) «парне число», слц. cet «тс.» як слів, що постали під фіно-угорським впливом, пор. уг. kettő (két) «два»;
р. че́та́ «загін; пара; рівня», бр. [чата́] «частка; пара, рівня», др. чета «загін, громада, юрба, полчище; спільники», ч. četa «взвод; бригада» (запозичення з схв. мови), болг. че́та «загін», м. чета «загін; рота», схв. че̏та «загін, військо», слн. čéta «загін; група бандитів», цсл. чeта «фаланга, колона», стсл. съчeтати «поєднувати, сполучати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
почет
при́че́т
«церковні служителі (священик, диякон і ін.)»
приче́тен
приче́тний
приче́тник
«молодий член церковного причету»
приче́тність
причт
«тс.»
чета́р
«лейтенант»
че́тник
«член чети»
чота́
«взвод»
чота́р
«взводний; лейтенант»
(іст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чата́ «частка; пара, рівня» | білоруська |
че́та «загін» | болгарська |
кото́ра «чвара, розбрат» | давньоруська |
чета «загін, громада, юрба, полчище; спільники» | давньоруська |
cethern «тс.» | ірландська |
caterva «натовп, загін» | латинська |
чета «загін; рота» | македонська |
četa | праслов’янська |
čisti/čitati «лічити, рахувати» (čьtǫ) | праслов’янська |
до četъ «число; парне число» | російська |
чета́ «пара» | російська |
че́та́ «загін; пара; рівня» | російська |
та «загін, військо» | сербохорватська |
cet «тс.» | словацька |
čéta «загін; група бандитів» | словенська |
съчeтати «поєднувати, сполучати» | старослов’янська |
kettő «два» (két) | угорська |
кото́ра «чвара, розбрат» | українська |
kateramu | умбрська |
чeта «фаланга, колона» | церковнослов’янська |
četa «взвод; бригада» (запозичення з схв. мови) | чеська |
до četъ «число; парне число» | ? |
чёт(ный) «парне число» | ? |
kettő «два» (két) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України