КОТОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кот «прилад для вимірювання кількості рідини в бочці»
молд. кот (рум. cot) «лікоть (також як міра)» походить від лат. cubitus «тс.», спорідненого з гр. κύβος «западина перед стегном у тварини», κῡφός «зігнутий», двн. hūba «ковпак, чохол, (дерев’яний) кубок», укр. куб;
запозичення з молдавської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́тчик
«людина, що міряє вино в бочці»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| κύβος «западина перед стегном у тварини» | грецька |
| κῡφός «зігнутий» | грецька |
| hūba «ковпак, чохол, (дерев’яний) кубок» | давньоверхньонімецька |
| cubitus «тс.» | латинська |
| кот «лікоть (також як міра)» (рум. cot) | молдавська |
| cot | румунська |
| куб | українська |
коти́ «вид теплого взуття; шкарбани від чобіт або валянків Я»
очевидно, запозичення з російської мови;
р. [коты́] «вид взуття, полуботки» походить від комі [кот] «шкіряне взуття для мерця» (‹ *«вид взуття»), спорідненого з удм. кут «личак», фін. ketto;
малоймовірні інші пов’язання: з р. кот «кіт» (Преобр. І 372), з тюрк. kata «калоші» (Горяев 164), з р. [котыга] «верхній одяг» (Соболевский РФВ 70, 81);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кот «шкіряне взуття для мерця» (‹ *«вид взуття») | комі-зирянська |
| коты́ «вид взуття, полуботки» | російська |
| кот «кіт» | російська |
| котыга «верхній одяг» | російська |
| kata «калоші» | тюркські |
| кут «личак» | удмуртська |
| ketto | фінська |
коту́ (вигук, яким проганяють овець)
неясне;
можливо, пов’язане з [кот, ко́та́] (вигуки, якими проганяють котів), [куть] (вигук, яким проганяють телят);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кот (вигуки, якими проганяють котів) | українська |
| ко́та́ (вигуки, якими проганяють котів) | українська |
| куть (вигук, яким проганяють телят). | українська |
кіт «Felis felis» (зоол.)
псл. koťъ;
споріднене з лит. kate «кішка», лтс. kaķis «тс.», прус. catto «кіт», двн. kazza «кішка», свн. нвн. Katze «тс.», дісл. kǫttr «кіт», kettä «кішка», дангл. catt «кіт», англ. cat, лат. cattus, дірл. ірл. cat, кімр. kath, брет. kaz «тс.»;
можливо, псл. kotъ запозичено з латинської мови у IV ст. н. е. через германське посередництво або й прямо;
можливо також, що германські і кельтські форми запозичено з латинського джерела, або, навпаки, латинське слово походить із германського;
подібна назва для кота існує і в неіндоєвропейських мовах (пор. ар. qiṭṭ «кіт», qiṭṭa «кішка»), що дає підставу розглядати цю назву як давнє мандрівне слово суспільноетнічних культур Європи і Азії;
р. бр. болг. кот, др. котъ, п. kot «кіт; (мисл.) заєць», ч. слц. kot «кіт», вл. kóčka «кішка», нл. kot, полаб. ťötåi (‹*koty) «коти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
киць-киць
(вигук, яким підкликають котів)
ки́цька
ки́цю-ки́цю
ки́ця
кі́тка
кіца́к
«кіт»
кі́цька
кі́ця
кі́шка
ко́та́
(вигук, яким відганяють котів)
котар
«кіт (?)»
котеня́
коти́на
котя́
котя́чий
коцур
«кіт»
коцуря́тко
«кошеня»
коша́тина
коша́чий
кошва́
(зб.)
кошеня́
коше́чий
куцю́сь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| cat | англійська |
| qiṭṭ | арабська |
| qiṭṭa | арабська |
| кот | білоруська |
| кот | болгарська |
| kaz «тс.» | бретонська |
| kóčka «кішка» | верхньолужицька |
| catt «кіт» | давньоанглійська |
| kazza «кішка» | давньоверхньонімецька |
| cat | давньоірландська |
| kǫttr «кіт» | давньоісландська |
| kettä «кішка» | давньоісландська |
| котъ | давньоруська |
| cat | ірландська |
| kath | кімрська |
| cattus | латинська |
| kaķis «тс.» | латиська |
| katė˜ «кішка» | литовська |
| kot | нижньолужицька |
| Katze «тс.» | нововерхньонімецька |
| ťötåi «коти» (‹*koty) | полабська |
| kot «кіт; (мисл.) заєць» | польська |
| koťъ | праслов’янська |
| kotъ | праслов’янська |
| catto «кіт» | прусська |
| кот | російська |
| Katze «тс.» | середньоверхньнімецька |
| kot «кіт» | словацька |
| kot «кіт» | чеська |
ако́т (вигук, яким відганяють котів)
складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку кот(а),– Див. ще а1, кіт;
бр. [ако́та], п. [a kota];
Фонетичні та словотвірні варіанти
ако́та́
акоту́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ако́та | білоруська |
| a kota | польська |
| а | ? |
| кот | ? |
| кот | ? |
| ще | ? |
аці́ба (вигук, яким відганяють щенят)
походження неясне;
можливо, виникло в результаті злиття прийменника од (‹от) і якогось утворення від займенникової основи с- з пізнішим переходом початкового о в а і відпадінням а під впливом вигуків ако́т–кот, агу́ш–гуш зіставлення з [ці] (вигук для підклика ня кіз), ціп-ціп (вигук для підкликання курчат) (Crânjală 234) непереконливе;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аці́б
аці́ва
аці́па
ці́ба
ці́ва
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ціп-ціп (вигук для підкликання курчат)(Crânjală 234) | українська |
| ці | українська |
| с- | ? |
| ако́т | ? |
| агу́ш (вигук для підклика ня кіз) | ? |
| кот | ? |
| гуш (вигук для підклика ня кіз) | ? |
коте́ць «загорода з очеретяних щитів для ловіння риби»
припускається також (ЭССЯ 11, 211–212; Bern. I 588–589; Holub–Kop. 182) запозичення з іранських мов;
очевидно, споріднене з ав. kata- «комора, кімната», перс. kad «дім», гот. heѣjo «комора», дінд. cátant- «той, хто ховається»;
псл. kotьcь, зменш. від *kotъ «клітка»;
малоймовірне пов’язання з псл. kot-iti «котити, кидати, метати; народжувати малят» (Топоров Этимология 1971, 289), а також пояснення (Persson Beitr. 111; Uhlenbeck AfSlPh 15, 488) як запозичення з германських мов (пор. дангл. cot «хатина», англ. cot, дісл. kot «тс.»);
р. [коте́ц] «загорода для ловіння риби», п. kojec «клітка для свійської птиці», ст. kociec «клітка, пастка», ч. kotec «клітка для птиці; загородка в хліві», ст. kot «крамничка, рундук», болг. ко́чина «хлів», м. котец «загорода для ловіння риби», схв. кòтац «тс.; хлів», слн. kótec «курник; свинарник», стсл. котьць «клітка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кіте́ць
кот
коте́жний
(у сполученні [к-на бригада] «колектив рибалок, що ловлять рибу кітцями»)
коте́шний
«тс.»
ко́ти
«тс.»«отвір на льоду, обгороджений тинком з очерету»
куте́ць
«пристосування з очерету для ловіння риби»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kata- «комора, кімната» | авестійська |
| ко́чина «хлів» | болгарська |
| heѣjo «комора» | готська |
| cátant- «той, хто ховається» | давньоіндійська |
| котец «загорода для ловіння риби» | македонська |
| kad «дім» | перська |
| kojec «клітка для свійської птиці» | польська |
| kociec «клітка, пастка» (ст.) | польська |
| kotьcь | праслов’янська |
| *kotъ «клітка» | праслов’янська |
| kot-iti «котити, кидати, метати; народжувати малят» | праслов’янська |
| коте́ц «загорода для ловіння риби» | російська |
| кòтац «тс.; хлів» | сербохорватська |
| kótec «курник; свинарник» | словенська |
| котьць «клітка» | старослов’янська |
| kotec «клітка для птиці; загородка в хліві» | чеська |
| kot «крамничка, рундук» (ст.) | чеська |
ко́тик «морський котик, Саllorhinus ursinus» (зоол.)
очевидно, запозичення з російської мови;
р. ко́тик «тс.» утворено від кот «кіт» за допомогою суфікса -ик з огляду на зовнішню подібність цієї тварини до кота (УРЕ VII 299);
бр. ко́цік, п. kot morski, болг. (морска) ко́тка;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́цік | білоруська |
| (морска) ко́тка () | болгарська |
| kot morski | польська |
| ко́тик «тс.» | російська |
| кот «кіт» | російська |
| -ик | російська |
ко́тики «конюшина польова, Trifolium arvense L. РУСБот; [розхідник волосистий, Glechoma hirsutum W. K. Mak; розхідник звичайний, Glechoma hederaceum L.; пухівка, Eriophorum . ВеНЗн; первоцвіт, Primula L. Mak]» (бот.)
результат перенесення на рослини назв ко́тик та інших похідних від кіт за шерстистістю або пухнастістю оцвітини, квітів або інших частин рослини, що викликає асоціацію з котячою шерстю (Вісюліна–Клоков 108, 220–221, 295; Флора УРСР VI 363; УРЕ VII 198, XII 34; Нейштадт 436–437);
Фонетичні та словотвірні варіанти
кітка
«пухівка»
ко́тки́
«конюшина польова Я, Mak; люцерна серповидна, Medicago falcata L. Ж»
котя́чка
«розхідник звичайний»
коціки
«конюшина польова»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́тик | українська |
| кіт | українська |
коти́ти
найвірогідніше пов’язання (Топоров ВСЯ 6, 172–176) з ірл. caithid (‹*katejeti) «кидає»;
псл. kotiti «кидати, перевертати; котити»;
дальша етимологія не зовсім ясна;
менш вірогідні зближення з лит. skàsti «скакати» (Bern. I 591–592; Львов ЭИРЯ II 103–108), з англ. skate «ковзатися» (Matzenauer F 8, 161), з лат. quatio «трясу» (Loewenthal AfSlPh 37, 393–394), з дінд. śātáyati «звалює, кидає на землю» (Machek ESJČ 283);
р. кати́ть «котити», бр. каціць «тс.», п. kocić się «іти повільними кроками», ч. kotiti «валити», слц. (pre-)kotiť «перевернути», вл. (roz)koćić «розколоти», схв. котỳрати «котити», слн. kotáti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́кочелати
«викотити»
зака́т
«повітка для сільськогосподарського реманенту»
зака́тник
зака́ть
«тс.»
за́ко́т
«відгорнутий назовні край чогось»
зако́та
«тс.»
зако́тистий
за́котом
«перекотисто»
(про грім)
зако́чистий
запо́котом
«покотом»
ката́лка
«шматок гончарної глини, яку качають і місять»
ката́ль
«робітник, що викочує або підвозить вантажі»
ка́танки
«валянки»
ката́ти
катери́ти
«котити (швидко їхати)»
като́к
кату́ль
(вигук при коченні)
кату́лька
«качалка (для тіста); деталь ткацького верстата; грудка; галушка»
катуля́тися
«качатися, валятися»
кача́лка
качалкува́ти
«бити качалкою»
кача́ло
«дерев’яний кружок»
качалу́ба
«сувій полотна»
кача́льниця
кача́льня
кача́льце
«згорток»
кача́ти
качеля
«гойдалка»
ка́чильці
«блок у ткацькому верстаті»
качі́лка
«качалка»
качка
«хитавиця»
качну́ти
качу́лка
«дерев’яний круг; гра в круг»
кети́тися
«котитися»
кицькатися
«падати, перекидаючись»
кіть
«котиться»
(виг., дит.)
кіть-кілі́ть
кіть-кіть
«тс.»
кі́тька
«гра, що полягає в катанні яєць»
котаре́ники
«колеса»«один із дерев’яних валків, за допомогою яких пересувають вантаж; викачаний і витоптаний кіньми посів»
(в загадці)
ко́твиця
«один із дерев’яних валків»
ко́твище
«місце, викачане кіньми»
коте́ць
«вид великодньої гри, коли катають крашанки»
ко́ти
«тс.; котки, по яких котять вантажі»
коти́га
«віз у чабанів»
ко́тики
«подібна до галушок страва»
котки́
«тс. Л; великодня гра, коли катають крашанки Я»
котки́й
коткува́ти
«вирівнювати землю котком»
кото́к
коту́х
«сарай, куди закочують вози»
коту́шка
ко́тько
«коліщатко»
(дит.)
котьо́лка
«блочок у верстаті Ник; сувій полотна тж; вид дитячої гри Я»
котю́чий
котю́чка
(гра)
котю́шка
«котушка»
кочали́стий
«звитий сувоєм, круглий»
ко́чало
«круг»
кочела́
ко́чело
кочи́ло
«ролик, диск»
кочиля́стий
«дископодібний»
кочіли́стий
«тс.»
кочі́льця
«дерев’яні блочки в ткацькому верстаті»
навкотка́
(у виразі н. грати)
накат
(тех.)
нака́тка
(тех.)
нака́тник
(тех., спец.)
накі́т
«мощена дорога через багнисте місце»
нако́тистий
на́ко́том
обка́т
(спец.)
обка́тка
(спец.)
обка́тник
(спец.)
обкочела́ти
«оточити, обвести»
пакатьо́ли
«зубці на колесі навою»
переко́чувач
(спец.)
пі́дкітка
«підметка»
підкі́тькуватися
«котитися підстрибуючи»
пока́т
пока́тий
пока́тистий
пока́том
покату́лятися
«покотитися»
покатьо́л
«кошик соняшника»
покі́т
«схил»
покоте́ло
«кружало, кільце»
покоти́ло
«великий горщик; перекотиполе Me»
поко́тистий
по́котом
покотьо́ла
«блочки у верстаті»
покотьо́ло
«обруч, дерев’яний круг, дзиґа»
покочи́стий
«покотистий»
скат
ско́ти
«сувої полотна»
ско́тисто
«спадисто»
ско́чистий
«спадистий»
упоко́т
«покотом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| skate «ковзатися» | англійська |
| каціць «тс.» | білоруська |
| (roz)koćić | верхньолужицька |
| śātáyati «звалює, кидає на землю» | давньоіндійська |
| caithid «кидає» (‹*katejeti) | ірландська |
| *katejeti | ірландська |
| quatio «трясу» | латинська |
| skàsti «скакати» | литовська |
| kocić się «іти повільними кроками» | польська |
| kotiti «кидати, перевертати; котити» | праслов’янська |
| кати́ть «котити» | російська |
| котỳрати «котити» | сербохорватська |
| (pre-)kotiť | словацька |
| kotáti «тс.» | словенська |
| kotiti «валити» | чеська |
котовик «котяча м’ята справжня, Nepeta cataria L.» (бот.)
зумовлені тим, що відповідні рослини мають запах, який дуже подобається котам, або їх волохаті голівки квітів, стебла чи інші частини подібні до котячої шерсті;
утворення, похідні від кіт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
котки
«тс.; конюшина польова, Тгіfolium arvense L.»
котник
«дзвоники круглолисті, Campanula rotundifolia L.»
котовник
«конюшина гірська, Trifolium montanum L.»
котя́чка
«м’ята польова, Mentha arvensis L. Ж; котячі лапки дводомні, Antennaria dioica Gaertn. (Gnaphalium dioicum L.) Ж, Mak; котяча м’ята справжня ВеНЗн»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кіт | українська |
коцофі́ст «довгохвоста синиця, Aegithalos caudatus L.» (орн.)
ц на місці т у слові коцофіст міг виникнути під впливом [ко́цур] «кіт»;
очевидно,первісне *котохві́ст, утворене з основ слів кіт і хвіст з огляду на довгий (як у кота) хвіст цієї пташки, який у гнізді загинається;
Фонетичні та словотвірні варіанти
котофі́ст
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ц | українська |
| у | українська |
| коцофіст | українська |
| ко́цур | українська |
| *котохві́ст | українська |
| кіт (як у кота) | українська |
| хвіст (як у кота) | українська |
кріт «Talpa europea L.» (зоол.)
псл. krъtъ;
форма кріт з голосним і замість закономірного о є результатом пізньої видозміни за зразком форм типу кіт (‹ котъ), під (‹ подъ);
припущення про спорідненість з лит. kùrmis «кріт», дінд. kūrmáḥ «черепаха» (Brückner ZfSlPh 4, 216; Mikl. EW 144; Uhlenbeck 62), лит. turkti «ритися (в землі)» (Machek ESJČ 296) або з дісл. hraustr «бадьорий», двн. (h)rusten «споряджати» (Zupitza GG 123) сумнівні;
споріднене з лит. krutùs «рухливий, жвавий», krutėti «ворушитися, рухатися», krũtulioti «ворушитися»;
р. бр. крот, др. крътъ, п. kret, ч. krtek, krt, слц. krt, вл. krot, нл. kšet, škret, болг. крът, м. крт, схв. крт, слн. krt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
карти́на
«тс. Me; кріт»
керт
керти́на
керти́ти
«рити землю»
керти́ця
керти́чина
«нарита кротом земля»
кертови́ння
«тс.»
кертя́к
«тс,»
крит
«кріт»
крити́ти
критови́сько
«нарита кротом земля»
крот
«кріт»
крота́вина
кроти́ти
«тс.»
крото́вий
кротови́на
крото́вина
«нарита кротом земля»
кротови́ння
крото́вище
«тс.»
кротя́чий
крут
«кріт»
накроти́ти
«нарити землю»
(про крота)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| крот | білоруська |
| крът | болгарська |
| krot | верхньолужицька |
| kūrmáḥ «черепаха» | давньоіндійська |
| hraustr «бадьорий» | давньоісландська |
| (h)rusten | давньонижньонімецька |
| крътъ | давньоруська |
| kùrmis «кріт» | литовська |
| tur̃kti «ритися (в землі)» | литовська |
| krutùs «рухливий, жвавий» | литовська |
| krutėˊti «ворушитися, рухатися» | литовська |
| krũtulioti «ворушитися» | литовська |
| крт | македонська |
| kšet | нижньолужицька |
| škret | нижньолужицька |
| kret | польська |
| krъtъ | праслов’янська |
| крот | російська |
| кр̏т | сербохорватська |
| krt | словацька |
| kr̀t | словенська |
| кріт (‹ котъ) | українська |
| кіт (‹ котъ) | українська |
| під (‹ подъ) | українська |
| krtek | чеська |
| krt | чеська |
кату́ (вигук, яким відганяють котів)
афективне утворення, повʼязане з [ко́та] «тс.»;
р. [кацу́] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кац
«тс.»
кацу́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кацу́ «тс.» | російська |
| ко́та «тс.» | ? |
кет (вигук, яким відганяють котів)
результат афективної видозміни звукової форми ко́та «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́та «тс.» | українська |
кит «Balaena» (зоол.)
сгр. гр. κητος «кит» етимологічно неясне;
запозичення з середньогрецької мови;
р. болг. м. кит, бр. кіт, др. китъ, схв. кȕт, стсл. китъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
китеня́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кіт | білоруська |
| кит | болгарська |
| κῆτος «кит» | грецька |
| китъ | давньоруська |
| кит | македонська |
| кит | російська |
| кȕт | сербохорватська |
| κῆτος «кит» | середньогрецька |
| китъ | старослов’янська |
кит «замазка для вікон»
нвн. Kitt (‹двн. quiti (kuti) «клей») «замазка, мастика; цемент» споріднене з дінд. játu «лак; гума», лат. bitūmen «мінеральна смола, асфальт», лат. (з галльської) betulla «береза» (з дерева кельти видобували смолу), що разом з ним виводяться з іє. *guetu- «смола, живиця»;
запозичене, можливо, за польським посередництвом, з німецької мови;
р. [кит] «замазка для вікон», бр. кіт, п. kit, ст. kita, ч. kyt, слц. git, вл. kit, нл. kita, м. кит, схв. [кȕт], слн. kít «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
китова́т
кіт
«тс.»
скітува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кіт | білоруська |
| kit | верхньолужицька |
| quiti | давньоверхньонімецька |
| kuti | давньоверхньонімецька |
| játu «лак; гума» | давньоіндійська |
| *g<SUP>u̯</SUP>etu- «смола, живиця» | індоєвропейська |
| bitūmen «мінеральна смола, асфальт» | латинська |
| betulla «береза» (з галльської)(з дерева кельти видобували смолу) | латинська |
| кит | македонська |
| kita | нижньолужицька |
| Kitt «клей»«замазка, мастика; цемент» (‹двн. quiti (kuti) | нововерхньонімецька |
| kit | польська |
| kita | польська |
| кит «замазка для вікон» | російська |
| кȕт | сербохорватська |
| git | словацька |
| kít «тс.» | словенська |
| kyt | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України