КОТЕР — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з західноєвропейських мов;

нім. Katárrh, фр. catarrhe «тс.» походять від лат. catarrhus (термін медичної латині), що зводиться до гр. κατάρροος «стікання; катар, нежить», повʼязаного з дієсловом καταρρεĩν «стікати, обпадати», утвореним з префікса κατα- «вниз» і дієслова ῥεĩν «текти», спорідненого з дінд. srávati «тече», лит. sravà «течія, кровотеча», псл. *sruja «струмінь», укр. струм;

р. болг. ката́р, бр. м. ка́тар, п. katar «катар; нежить», ч. слц. katar «катар», вл. katarrh, схв. кàтāр, кȁтāр, слн. katár «тс.»;

псл. kotora;

менш певні або неприйнятні зближення з р. (па)кость (Соболевский ЖМНП 1886, 152), з р. чета́, лат. caterva «натовп, загін» (Vaillant RÉS 19, 106), з р. кото́рый (Vaillant Сл. филология 1958/1 68), з вірм. kotor «шматок, уламок» (Bugge KZ 32, 49);

споріднене з свн. hader «сварка, незгода», дісл. hǫð «боротьба, бій», ірл. cath «тс.», гр. κότος «гнів, злість», можливо, з лит. katãryti «бити», katãlyti «тс.»;

р. [котора́] «сварка, розбрат», др. котора, котера «тс.», стсл. котора «бій»;

псл. kotrъ, kotorъ, koterъ, *kъtorъ, *kъterъ;

споріднене з лит. katràs «котрий (із двох)», [katarás] «тс.», лтс. katrs «кожен, усякий, будь-який», дінд. kataráḥ «котрий (із двох)», ав. katara-, гот. haѣar, двн. hwedar, гр. (іон.) κότερος, гр. πότερος «тс.», оск. pútúrús-píd «з обох боків», які зводяться до іє. *q^u̯o-, займенникового кореня, наявного також у псл. kъto, укр. хто, і суфікса -tor- (-ter-);

первісно займенник означав «котрий із двох», але пізніше набув значення «котрий із багатьох (незалежно від кількості)» і «який»;

р. кото́рый, бр. като́ры, др. которыи, котерыи, п. który, ч. který, слц. ktorý, [koterý, kot(o)rý], вл. kotry, нл. kótary, [kótery, kótory], схв. [котери], болг. [кутри́] «хто», слн. katéri, стсл. которъ, которыи, котєрыи;