КОСТРУБАЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ко́струб «нечепура, скуйовджений, патлатий»
псл. *kostra «щось остюкувате, гостре»;
похідне від іє. *kes-/kos- «колоти; рубати, чесати»;
споріднене з кість;
непереконливе виведення (Machek ESJČ 281) з *kostrъbъ, утвореного, нібито, префіксом ko- від *strъbъ, що пов’язується з нвн. struppig «наїжачений, скуйовджений»;
р. [коструба́тый] «кострубатий», бр. [каструбава́ты] «шерехатий, шорсткий ». п. kostrubaty (з укр.)› kostropaty, ч. слц. kostrbatý «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
костру́ба
коструба́нь
коструба́тий
коструба́товий
коструба́ч
коструба́чити
«куйовдити»
костру́бка
коштруба́нь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каструбава́ты «шерехатий, шорсткий » (з укр.)› kostropaty | білоруська |
| *kes- «колоти; рубати, чесати» | індоєвропейська |
| kos- | індоєвропейська |
| *kostrъbъ | індоєвропейська |
| ko- | індоєвропейська |
| *strъbъ | індоєвропейська |
| struppig «наїжачений, скуйовджений» | нововерхньонімецька |
| kostrubaty | польська |
| kostropaty | польська |
| *kostra «щось остюкувате, гостре» | праслов’янська |
| коструба́тый «кострубатий» | російська |
| kostrbatý «тс.» | словацька |
| кість | українська |
| kostrbatý «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України