КОСТРИЩЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
косте́р «кріплення в шахті з дерев’яних стояків; [складені купою дрова, очерет; велика купа (речей, майна) Паї»
псл. kost(ь)rъ «купа, стіс», первісно «щось нарубане»;
зводиться до іє. *kes-/kos- «рубати, різати, колоти; бити»;
сумнівне припущення (Thomsen, Samlede Afhandlinger I 387) про походження від дісл. kǫstr «купа»;
р. костёр «вогнище», бр. касцёp «тс.; стіс (дров); купка (млинців)», др. костьръ «купа трупів (на полі бою)», п. [kostra] «купа, стіс; скирта; сажень (дров)», [kostro] «скирта; сажень (дров)», слн. kóster «купа, стіс»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
косте́рка
«невелика купа дров»
косте́рник
«робітник, що ставить кріплення»
костри́ще
«місце, де горіло багаття»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| касцёp «тс.; стіс (дров); купка (млинців)» | білоруська |
| kǫstr «купа» | давньоісландська |
| костьръ «купа трупів (на полі бою)» | давньоруська |
| *kes- «рубати, різати, колоти; бити» | індоєвропейська |
| kos- | індоєвропейська |
| kostra «купа, стіс; скирта; сажень (дров)» | польська |
| kostro «скирта; сажень (дров)» | польська |
| kost(ь)rъ «купа, стіс» | праслов’янська |
| костёр «вогнище» | російська |
| kóster «купа, стіс» | словенська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України