КОСИХ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коса́ «заплетене волосся»
псл. kosa, пов’язане чергуванням голосних із česati;
споріднене з лит. kasà «коса», лтс. kasa «тс.», прус. kexti «волосся в косі», дісл. haddr (‹ *hazda-) «жіноча зачіска», ірл. kass «кучеряве волосся», сірл. cír (‹ *kēsrā) «гребінь», хет. kiššā«чесати», ав. kasvīš «висип на шкірі», вірм. k‘os «короста», тох. В kāswo «проказа»;
р. коса́, бр. каса́, п. kosa, ч. слц. [kosa] «коса», болг. коса́ «волосся», м. коса, схв. ко̀са, стсл. коса «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
закосля́нка
«заміжня сестра або тітка нареченої, яка везе її до молодого»
зако́сник
«брат молодої, що розплітає їй косу»
зако́со́вий
(у виразі [закосова свашка] «близька родичка молодого чи молодої»)
закося́нин
«учасник весільного обряду (один із тих, що їдуть за косою, тобто ведуть молоду до молодого)»
закося́нка
кі́ска
«маленька коса; [верх критої очеретом хати Мо]»
кісни́к
«стрічка в косі; [застібка в чоловічій сорочці ЯІ»
кісни́чка
«стрічка, кісник»
коса́к
«чубата качка»
косатар
«такий, що має косиці»
(про качура)
коса́тий
косеня́
«кіска»
ко́си
«мн. до коса́; волосся; [приймочки в кукурудзяних качанах; стебла огірків, гороху Л]»
косиня́
«кіска»
коси́ця
«мала коса; загнуте перо у хвості птаха; [хвіст риби Берл]»
косича́стий
«подібний до коси»
коси́чити
«прикрашати»
косі́нка
«плетениця з конопель у вінку молодої»
косни́к
ко́сники
«кісники»
косни́ця
«вус рослини (?)»
косни́чка
«кісник»
косу́хна
«кісонька»
кося́нка
«учасниця весільного обряду, що розплітає косу молодої»
кошя́нка
«тс.»
пакоси
«рідке волосся (?)»
підкі́сник
«стрічка в косі»
підко́сник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kasvīš «висип на шкірі» | авестійська |
| каса́ | білоруська |
| коса́ «волосся» | болгарська |
| k'os «короста» | вірменська |
| haddr «жіноча зачіска» (‹ *hazda-) | давньоісландська |
| *hazda- | давньоісландська |
| kass «кучеряве волосся» | ірландська |
| kasa «тс.» | латиська |
| kasà «коса» | литовська |
| коса | македонська |
| kosa | польська |
| kosa | праслов’янська |
| kexti «волосся в косі» | прусська |
| коса́ | російська |
| ко̀са | сербохорватська |
| cír «гребінь» (‹ *kēsrā) | середньоірландська |
| *kēsrā | середньоірландська |
| kosa | словацька |
| коса «тс.» | старослов’янська |
| kāswo «проказа» | тохарська В |
| kiššā «чесати» | хетська |
| kosa «коса» | чеська |
коса́ «знаряддя для косіння; вузька смуга суходолу, мис»
псл. kosa, первісно «обрубана жердина, обрубана гілка»;
найближче відповідає дангл. hoss «гілка, паросток», гр. κάστον «дрова»;
зводиться до кореня іє. *kos-/ kes- «різати, скребти», з яким пов’язані також коса́1, ко́сий, чеса́ти;
р. болг. коса́, бр. каса́, п. ч. слц. вл. нл. kosa, полаб. t’ösӑ, м. коса, схв. кóса, слн. kôsa, стсл. коса;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зако́ски
«заробітки селян косарюванням»
зако́сок
«затока річки»
кі́ска
«зменш. до коса; [ніж]»
кісни́й
кісни́к
«торговець косами»
кісни́к
«ріжок, куди кладуть брус для коси»
кісни́ця
«сіножать»
кісся́
кі́счик
«косар»
кісьба́
«косовиця»
кішни́ця
«обгороджена сіножать»
кішня́
«косовиця»
коса́к
«великий ніж, яким січуть капусту; (ент.) косарик, Phalangium L. ВеНЗн»
коса́р
«той, хто косить; [(ент.) косарик]»
коса́ра
«сіножать»
коса́рик
«Phalangium L.»
(ент.)
коса́рка
коса́рщина
«пайка косаря за спільну роботу Ж; частування чоловіків після закінчення сінокосу Я»
коса́ш
«косарик»
(ент.)
ко́сень
«липень»
косе́ць
«косар Ж; (ент.) косарик ВеНЗн»
коси́лко
«кісся»
коси́лно
коси́ло
коси́льно
«тс.»
коси́на
«ніж із коси»
косини́ця
«сіножать»
коси́ря
«косовиця, жнива»
коси́ти
косі́й
«косар»
ко́ска
«ніж із коси»
косов'є́
«кісся»
косови́ця
косови́ще
«кісся»
косяни́к
«мантачка»
кося́р
«косарик»
(ент.)
кошани́ця
«скошені вруна чи зелене збіжжя»
кошени́на
«скошена трава; лука»
кошени́ця
«[тс. тж]; кошани́ця»
ко́шинь
«липень»
кошоли́на
«скошене збіжжя»
не́кіс
«некошена смуга, некошена лука»
обкі́с
обкі́ски
«свято на честь закінчення косовиці»
обкоси́тися
«урізатися косою»
пакі́с
«покіс»
перекі́с
«сіножать»
перекоси
«скошене сіно»
підкі́с
покі́с
покісни́й
«прибутковий»
покоса́рки
«обжинки»
покоса́рщина
«гулянка дружин косарів після відходу чоловіків на роботу»
поукісний
пра́кіс
«прибережне сіно»
скіс
(с.-г.)
скісо́к
«невеличка коса; сточена коса; шматок коси, використовуваний як ніж чи бритва»
скосок
«тс.»
скоша́тий
«скошений»
укіс
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каса́ | білоруська |
| коса́ | болгарська |
| kosa | верхньолужицька |
| κάστον «дрова» | грецька |
| hoss «гілка, паросток» | давньоанглійська |
| *kos- «різати, скребти» | індоєвропейська |
| kes- | індоєвропейська |
| коса | македонська |
| kosa | нижньолужицька |
| t'ösӑ | полабська |
| kosa | польська |
| kosa | праслов’янська |
| коса́ | російська |
| кóса | сербохорватська |
| kosa | словацька |
| kôsa | словенська |
| коса | старослов’янська |
| коса́ | українська |
| ко́сий | українська |
| чеса́ти | українська |
| kosa | чеська |
коса́ «селезінка Л; підшлункова залоза Я»
неясне;
наявне також лит. kasà «підшлункова залоза; [селезінка]»;
можливо, пов’язане з коса́2 (селезінка людини і деяких тварин нагадує косу або вигнутий ніж);
може бути й запозиченням з тюркських мов (пор. уйг. косак «черево, живіт; утроба», тат. корсак «тс.», кар. курсах «черево, живіт; нутрощі», курсак (къурсакъ) «тс.», алт. курсак «утроба, черево»);
р. (зах.) [коса́] «селезінка», бр. [каса́] «тс.», п. (пн.-сх.) [kosa] «селезінка деяких тварин»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| курсак «утроба, черево» | алтайська |
| каса́ «тс.» | білоруська |
| курсах | караїмська |
| къурсакъ | караїмська |
| курсак | караїмська |
| kasà «підшлункова залоза; [селезінка]» | литовська |
| kosa «селезінка деяких тварин» (пн.-сх.) | польська |
| коса́ «селезінка» (зах.)(заст.) | російська |
| корсак | татарська |
| косак | уйгурська |
| коса́ (селезінка людини і деяких тварин нагадує косу або вигнутий ніж) | українська |
коса «сухожилок»
неясне;
можливо, пов’язане з коса́1;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коси́ця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коса́ | українська |
ко́сий
псл. *kosъ ‹ іє. *kosŭ- «обрубаний, обрізаний», пов’язане чергуванням голосних з čes- (‹*kes-) у česati, укр. чеса́ти;
споріднене з ав. kasu- «малий», пехл. kas «тс.», перс. [kastar] «молодший», kastan «зменшувати»;
сумнівне виведення (Фасмер II 347) від коса́2 (знаряддя), а також пов’язання з лат. соха «стегно» (Bezzenberger BB 12, 239) або з дінд. cāpa- «дуга» (Petersson AfSlPh 36, 137–138);
р. косо́й, бр. ко́сы, др. косъ, п. вл. kosy, ч. слц. kosý, нл. kosa «укіс, кривина», болг. м. кос, схв. кȍс, слн. kós;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зу́кісь
«упоперек, навскоси»
зукі́сьний
«навскісний»
кісько́м
«косо»
коси́на
коси́нець
коси́нчик
косиня́
«кривизна»
коси́ти
«робити чи дивитися косо»
кося́к
«розташований косо предмет; череда, отара, табун, зграя; одвірок, лутка: [шматок сітки; линва на човні; обшита мереживом косинка Дз]»
косяка́
«навскоси»
кося́на
«мотузка біля вітрила»
кося́ч
«біла косинка з мереживом»
на́вкі́с
навкі́сний
навкоси́
навкося́
навкосяка́
навски́
«навскоси»
на́вскіс
навскі́сний
навскі́сник
(спец.)
навскоси́
наи́скось
«навскоси»
наоскоси́
наперекі́с
на́скось
одко́с
«наріжна планка, якою попередньо закріплюються крокви»
око́са
«тс.»
перекі́с
підкі́с
скіс
(спец.)
скісни́й
скі́сок
«позначка на вусі вівці»
ско́са
ско́сий
«коси́й, кривий»
ско́си́стий
«похилий; косий»
скосі́вка
«трикутний рушник»
скосоватий
«тс.»
ско́сом
укі́с
«схил»
укі́сний
укі́сник
(спец.)
уко́сина
(тех.)
уко́систий
«похилий, кривий»
уко́сний
«тс.»
уко́сом
«косо»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kasu- «малий» | авестійська |
| ко́сы | білоруська |
| кос | болгарська |
| kosy | верхньолужицька |
| cāpa- «дуга» | давньоіндійська |
| косъ | давньоруська |
| čes- (‹*kes-) | індоєвропейська |
| *kes- | індоєвропейська |
| česati | індоєвропейська |
| соха «стегно» | латинська |
| кос | македонська |
| kosa «укіс, кривина» | нижньолужицька |
| kastar «молодший» | перська |
| kastan «зменшувати» | перська |
| kas «тс.» | пехлевійська |
| kosy | польська |
| *kosъ | праслов’янська |
| косо́й | російська |
| кȍс | сербохорватська |
| kosý | словацька |
| kós | словенська |
| чеса́ти | українська |
| коса́ (знаряддя) | українська |
| kosý | чеська |
| *kosŭ- «обрубаний, обрізаний» | ? |
коса́тка «аконіт, Aconitum .» (бот.)
очевидно, утворення, пов’язані з коса́1 або коса́2;
мотивація таких назв цих рослин неясна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
косатик
«астрагал солодколистий, Astragalus glycyphyllus L·.»
коса́ч
«овес східний, Avena orientalis Schreb.»
косича́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коса́ | українська |
| коса́ | українська |
коси́ба «віл або корова з загнутими назад рогами»
похідне утворення від кореня кос- «косий, кривий», що, як і коса́, чеса́ти, зводиться до іє. *kes-/ kos-;
ч. [kosiba] «криве дерево; суддівський жезл»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
косиба́стий
«такий, що має загнуті назад роги»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *kes- | індоєвропейська |
| kos- | індоєвропейська |
| кос- «косий, кривий» | українська |
| коса́ | українська |
| чеса́ти | українська |
| kosiba «криве дерево; суддівський жезл» | чеська |
косибав «косарик (вид павуків), Phalangium opilio» (ент.)
пов’язане з коса2 (знаряддя): відірвана нога цього павука згинається і розгинається, нагадуючи рухи коси у косаря;
словотворча структура неясна;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коса (знаряддя): відірвана нога цього павука згинається і розгинається | українська |
коси́нка «трикутна жіноча хустка»
очевидно, запозичення з російської мови;
р. косы́нка є похідним від [косы́ня] «косинка», пов’язаного з косо́й, укр. ко́сий;
бр. касы́нка, п. [kosynka], слц. kosinka;
Фонетичні та словотвірні варіанти
касіно́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| касы́нка | білоруська |
| kosynka | польська |
| косы́нка «косинка» | російська |
| косы́ня «косинка» | російська |
| косо́й «косинка» | російська |
| kosinka | словацька |
| ко́сий | українська |
косм «жмут, клубок, пасмо»
псл. kosmъ, суфіксальне утворення від кореня *kes-/ kos- «різати, скребти, дряпати», до якого зводяться також коса́, чеса́ти;
малоймовірним є розгляд (Pisani Paideia 8, 312) псл. kosmъ як наслідку контамінації kosa (волосся) і *koma (гр. κόμη «волосся»);
р. косма́ «пасмо», бр. космачы́ «патли», др. косма «волос», космъ «тс.», п. kosm «пасмо», ч. вл. нл. kosma «волосся», слц. kosmatý «патлатий», болг. ко́съм «волосся», м. косма «вовна, волосся», схв. кòсмат «патлатий», слн. kôsem «жмутик, клаптик», стсл. космъ «волос»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
косма́
«тс. Ж; бавовна Я»
косма́к
«пасмо скуйовдженого волосся»
космаки́
«кудли»
косма́тина
«жмут, пасмо»
косма́тити
косматі́й
«патлатий чоловік»
косма́точка
«вівця з пишною вовною»
косма́тый
«кошлатий»
косма́ч
«кудлатий, патлатий; ведмідь (у мові мисливців)»
косма́чити
косма́чка
«нечесана жінка»
косма́шечка
«вівця з пишною вовною»
ко́смик
«клубок, жмут»
косми́на
«пасмо волосся Ж; віл з неправильно посадженими рогами»
косми́стка
«вовна»
косму́н
«ковтун»
косом
«клубок, жмут»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| космачы́ «патли» | білоруська |
| ко́съм «волосся» | болгарська |
| kosma «волосся» | верхньолужицька |
| κόμη | грецька |
| косма «волос» | давньоруська |
| космъ «тс.» | давньоруська |
| косма «вовна, волосся» | македонська |
| kosma «волосся» | нижньолужицька |
| kosm «пасмо» | польська |
| kosmъ | праслов’янська |
| kos- «різати, скребти, дряпати» | праслов’янська |
| *kes- | праслов’янська |
| kosmъ (волосся)(гр. κόμη «волосся») | праслов’янська |
| kosa | праслов’янська |
| *koma | праслов’янська |
| кòсмат «патлатий» | сербохорватська |
| kosmatý «патлатий» | словацька |
| kôsem «жмутик, клаптик» | словенська |
| космъ «волос» | старослов’янська |
| коса́ | українська |
| чеса́ти | українська |
| kosma «волосся» | чеська |
| косма́ «пасмо» | ? |
косо́рий (у сполученні к-а вівця́ «вівця з рогами, схожими на коси»)
очевидно, пов’язане з колишнім *косі́р(ь) (род. в. косо́ра I-я] (‹др. *косоръ I-ь] «серп, ніж, коса» (пор. бр. [касо́р] «ніж, яким колять скіпки», п. [kosór] «сікач; коса, якою ріжуть січ’ ку, м. косоp «садовий ніж», схв. kòsor (kȍsor) «тс.», цсл. косоръ (косорь) «коса»);
цсл. kosorъ / kosorь, очевидно, пов’язане з kosa, укр. коса́2, хоч не виключений також зв’язок з kosъ, укр. ко́сий;
отже, первісне значення косо́рий – «подібний до коси, серпа»;
у зв’язку з цим тлумачення косора вівця «вівця з рогами, схожими на коси (волосся)» Ж помилкове, правильно – «вівця з рогами, схожими на коси або серпи», – Sławski II 522–523;
Мельничук Этимология 1966, 230;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коса́ра
«вівця з загнутими назад рогами»
коса́ря
«тс.»
косори́ста
«рогата вівця»
косо́ря
«вівця, в якої роги, як дві скалки, забиті в голову»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| касо́р | білоруська |
| косоръ I-ь | давньоруська |
| косоp | македонська |
| kosór | польська |
| kosorъ | праслов’янська |
| kosorь | праслов’янська |
| kosa | праслов’янська |
| kosъ | праслов’янська |
| kȍsor | сербохорватська |
| *косі́р «тс.» (род. в. косо́ра I-я] (‹др. *косоръ I-ь] «серп, ніж, коса» (пор. бр. [касо́р] «ніж, яким колять скіпки», п. [kosór] «сікач; коса, якою ріжуть січ’ ку, м. косоp «садовий ніж», схв. kòsor (kȍsor) | українська |
| косо́ра I-я | українська |
| коса́ | українська |
| ко́сий | українська |
| косо́рий «подібний до коси, серпа» | українська |
| косора вівця «вівця з рогами, схожими на коси (волосся)» | українська |
| косоръ «коса» (косорь) | церковнослов’янська |
| косорь | церковнослов’янська |
| kòsor | ? |
косу́ля «вид сохи, плужниця»
похідне утворення від ко́сий «розташований під кутом» (сохи робилися з розгалуженої гілки);
р. [косу́ля] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| косу́ля «тс.» | російська |
| ко́сий «розташований під кутом» (сохи робилися з розгалуженої гілки) | українська |
косю́рки «льонок дроколистий, Linaria genistaefolia L.» (бот.)
похідне утворення від коса́1;
назва зумовлена подібністю суцвіть цієї рослини до кіе (Вісюліна–Клоков 276; Словн. бот. 323);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коса́ | українська |
коц «цок, стук» (виг.)
звуконаслідувальне утворення;
первісно могло бути пов’язане з р. [ко́сать] «сильно бити; рубати», яке зводиться разом з укр. коса́, коси́ти до іє. *kes- /*kos-;
р. [ко́цнуть] «ударити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́цати
«стукати»
ко́цкати
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *kes- | індоєвропейська |
| *kos- | індоєвропейська |
| ко́сать «сильно бити; рубати» | російська |
| ко́цнуть «ударити» | російська |
| коса́ | українська |
| коси́ти | українська |
коша́к «сніп жита чи пшениці»
очевидно, пов’язане з коси́ти, коса́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коси́ти | українська |
| коса́ | українська |
ку́кса «заплетена і закручена на голові жіноча коса»
очевидно, пов’язане з ку́чма «копиця волосся» (пор. п. [kucek] «коса (волосся)», ч. [kuča] «грудка глини; локон волосся», слн. kúča «чуприна; пасмо волосся»);
кінцеве -са з’явилось, можливо, внаслідок зближення із словом коса́;
р. бр. [ку́кса] «тс.», схв. кукма «локон; чуб»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́кса «тс.» | білоруська |
| ку́кса «тс.» | російська |
| кукма «локон; чуб» | сербохорватська |
| kúča «чуприна; пасмо волосся» | словенська |
| kuča «грудка глини; локон волосся» | чеська |
| ку́чма «копиця волосся» (пор. п. [kucek] «коса (волосся) | ? |
| kucek «коса (волосся)» | ? |
| -са | ? |
| коса́ | ? |
отко́сник «заяча конюшина, перелет, Anthyllis vulneraria L.» (бот.)
пов’язане з р. отко́с «схил», утвореним від косо́й «косий, скісний», якому відповідає укр. ко́сий;
назва зумовлена, очевидно, поширеністю цієї рослини по схилах і косогорах (Нейштадт 347);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| отко́с «схил» | російська |
| ко́сий | українська |
| косо́й «косий, скісний» | ? |
сі́кти́
псл. *sěkti;
споріднене з лит. ст. įsekti «насікати, насікти», išsekti «висікти», лат. seco «обрізаю», ірл. ésgid «відрубує», двн. segansa «коса», sëga (saga) «пилка»;
іє. *sē˘k-, можливо, з давнішого *k῀s-ek-, похідного від кореня *k῀s-(*k῀es-), збереженого в укр. чеса́ти, коса́ та ін;
р. сечь, бр. сеч, сячы́, др. сѣчи, п. siec, ч. sekati, слц. sekat’, вл. sykać «жати», syc «косити», нл. sekaś, sec, полаб. sect «косити», болг. сека́, м. сече, схв. се̏ћи, сjе̏ћи, слн. sékati, стсл. сѣшти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
висі́канка
«биття»
ви́січка
відсі́к
відсі́ктися
«відбитися зброєю»
ві́дсіч
відсі́чка
за́сі́к
засі́ка
«штучна перешкода із зрубаних дерев; [засік]»
засіка́н
«рана на нозі у коня від засічки»
за́січ
«засіка»
засі́ча
засі́чє
«тс.»
за́сі́чка
«рана на нозі коня; засікання, зарубка»
засі́чний
«пов’язаний із засікою»
зсік
«яловичина з верхньої частини стегна»
на́дсі́чка
«надсічене місце»
насі́ка
«дрібно порізана вовна»
насіка́льник
(спец.)
насі́канець
«палка, оправлена гравієм»
насіч
«рана»
на́сі́чка
«надрізане, надсічене місце; візерунок, наковка, насікання; [оббиття дрібними цвяхами Ж]»
о́дсіч
осі́чка
пере́січ
«точка перетину»
пере́січа
«перетин»
пере́січка
«перегородка»
підсі́чка
підсі́чний
по́січ
«перелаз»
по́сі́ч
«вулиця в селі»
про́сік
просі́ка
сікавни́ця
«шатківниця»
сікални́ця
«тс.»
сікани́на
«січа; січене м’ясо»
сі́ка́нка
«січена капуста; шмагання, биття різками; страва із січених нирок Пі»
сіка́р
«той, хто січе, б’є різками»
сіка́рня
«дошка, на якій січуть м’ясо»
сікато́р
«шатківниця»
сіка́ч
«знаряддя для січення, рубання; дикий кабан»
сіка́чка
«знаряддя, яким січуть капусту»
сі́ктися
сіку́чий
січ
«січа; [викорчуваний ліс Нед]»
сі́ча
січе́ник
«страва з посіченого м’яса»
сі́чи
«сікти, косити, валити»
сі́чка
«січена солома; подрібнені крупи; намисто з коралових обрізків; [сікач О]»
січкавни́ця
«шатківниця»
січка́рня
«соломорізка»
січни́й
(мат.)
січови́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сеч | білоруська |
| сека́ | болгарська |
| sykać «жати»«косити» | верхньолужицька |
| syc «жати»«косити» | верхньолужицька |
| segansa «коса» | давньоверхньонімецька |
| сѣчи | давньоруська |
| *sē˘k- | індоєвропейська |
| ésgid «відрубує» | ірландська |
| seco «обрізаю» | латинська |
| įsekti «насікати, насікти» | литовська |
| сече | македонська |
| sekaś | нижньолужицька |
| sec | нижньолужицька |
| sect «косити» | полабська |
| siec | польська |
| *sěkti | праслов’янська |
| сечь | російська |
| ћи | сербохорватська |
| sekat' | словацька |
| sékati | словенська |
| сѣшти | старослов’янська |
| чеса́ти | українська |
| сячы́ | українська |
| ћи | українська |
| sekati | чеська |
| įsekti «насікати, насікти» | ? |
| išsekti «висікти» | ? |
| *k῀s-ek- | ? |
| *k῀s-(*k῀es-) | ? |
| коса́ | ? |
ка́ста «замкнута суспільна група»
через німецьку або французьку мову (нім. Káste, фр. caste) запозичено з португальської;
порт. casta «порода, походження; замкнута суспільна група в Індії; (ст.) чиста порода» походить від лат. castus «чистий; вільний; стриманий», повʼязаного з careo «не маю, обходжусь, мені не вистачає», castro «обрізую», спорідненим з дінд. śásati «ріже», гр. κεάζω «розколюю», псл. česati, kosa, укр. чеса́ти, коса́;
р. бр. болг. м. ка́ста, п. ч. слц. вл, kasta, схв. кȁста, слн. kásta;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́ста | білоруська |
| ка́ста | болгарська |
| kasta | верхньолужицька |
| κεάζω «розколюю» | грецька |
| śásati «ріже» | давньоіндійська |
| castus «чистий; вільний; стриманий» | латинська |
| careo «не маю, обходжусь, мені не вистачає» | латинська |
| castro «обрізую» | латинська |
| ка́ста | македонська |
| Káste | німецька |
| kasta | польська |
| casta «порода, походження; замкнута суспільна група в Індії; (ст.) чиста порода» | португальська |
| česati | праслов’янська |
| kosa | праслов’янська |
| ка́ста | російська |
| кȁста | сербохорватська |
| kasta | словацька |
| kásta | словенська |
| чеса́ти | українська |
| коса́ | українська |
| caste | французька |
| kasta | чеська |
касти́ти «ганьбити»
похідні утворення від др. *кость (касть) «бридота, покидьки, залишки забитої тварини або людини», того самого, що і в словах др. кость «кістка», псл. kostь «тс.», pakostь «пакість» та ін., спорідненого з коса́, чеса́ти;
позбавлене ґрунту безпосереднє виведення (Bern. І 583; Желех. І 370) від kostь «кість»;
р. кости́ть «дуже лаяти; [поганити, бруднити]», [касти́ть] «лаяти, лихословити; бруднити, смітити», [касть] «бридота, сміття, непридатні залишки на бойнях», бр. [косці́ць] «випорожнятися», [ка́сціць] «тс.; псувати, бруднити, смітити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кости́ти
«дуже лаяти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| косці́ць «випорожнятися» | білоруська |
| ка́сціць «тс.; псувати, бруднити, смітити» | білоруська |
| *кость «бридота, покидьки, залишки забитої тварини або людини» (касть) | давньоруська |
| касть «кістка» | давньоруська |
| кость | давньоруська |
| kostь «тс.» | праслов’янська |
| pakostь «пакість» | праслов’янська |
| kostь «кість» | праслов’янська |
| кости́ть «дуже лаяти; [поганити, бруднити]» | російська |
| касти́ть «лаяти, лихословити; бруднити, смітити» | російська |
| касть «бридота, сміття, непридатні залишки на бойнях» | російська |
| коса́ | ? |
| чеса́ти | ? |
каструва́ти
через польське посередництво запозичено з латинської мови;
лат. castro «підрубую, підрізую; каструю» споріднене з дінд. śásati «ріже», псл. česati, kosa, укр. чеса́ти, коса́;
р. кастри́ровать, бр. кастры́раваць, п. kastrować, ч. kastrovati, слц. kastrovatʼ, болг. кастри́рам, м. кастри́ра, схв. кастри́рати, слн. kastrírati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кастра́т
кастра́ція
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кастры́раваць | білоруська |
| кастри́рам | болгарська |
| śásati «ріже» | давньоіндійська |
| castro «підрубую, підрізую; каструю» | латинська |
| кастри́ра | македонська |
| kastrować | польська |
| česati | праслов’янська |
| kosa | праслов’янська |
| кастри́ровать | російська |
| кастри́рати | сербохорватська |
| kastrovatʼ | словацька |
| kastrírati | словенська |
| чеса́ти | українська |
| коса́ | українська |
| kastrovati | чеська |
касува́ти «анулювати»
запозичення з польської мови;
п. kasować «анулювати», як і р. касси́ровать, ч. [kasírovati], слц. kasírovatʼ, болг. каси́рам, схв. каси́рати, слн. kasírati, походить від пізньолат. casso «касую, анулюю», повʼязаного з лат. cassus «порожній; даремний; недійсний», careo (‹*caseo) «я позбавлений, не маю», спорідненим з лат. castro «підрізую», дінд. śásati «ріже», псл. kosa, česati, укр. коса́, чеса́ти;
р. ст. скассова́ть, бр. касава́ць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
накасі́рувать
«надбати, настаратися»
розкасирува́ти
«тс.»
розкасува́ти
«розформувати; витратити, ліквідувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| касава́ць | білоруська |
| каси́рам | болгарська |
| śásati «ріже» | давньоіндійська |
| cassus «порожній; даремний; недійсний» | латинська |
| castro «підрізую» | латинська |
| careo | латинська |
| *caseo | латинська |
| casso «касую, анулюю» | пізньолатинська |
| kasować «анулювати» | польська |
| kosa | праслов’янська |
| česati | праслов’янська |
| касси́ровать | російська |
| скассова́ть (ст.) | російська |
| каси́рати | сербохорватська |
| kasírovatʼ | словацька |
| kasírati | словенська |
| коса́ | українська |
| чеса́ти | українська |
| kasírovati | чеська |
ка́ша
псл. kaša;
дальша етимологія висвітлюється по-різному;
здебільшого зіставляється з лит. kóšti «цідити», лтс. kãst «тс.» і реконструюється початкове значення «просіяне потовчене зерно» або «проціджена (густа) їжа» (Фасмер–Трубачев II 214; Sławski II 94–95; Machek ESJČ 244; БЕР II 297–298; Skok II 59; Zubatý St. a čI. I 2, 100);
повʼязується також з дінд. kváthati «варить», псл. kvasъ «квас (Iljinskij AfSlPh 29, 164–166; Трубачев Slavia 29, 8); найбільш імовірним є походження з давнішого псл. *kōs-ja «побите, потовчене (зерно)», спорідненого з р. [коса́ть] «бити», укр. коса́, чеса́ти, псл. česati;
р. бр. болг. м. ка́ша, п. kasza, ч. kaše, слц. kaša, схв. кȁша, кàша, слн. káša, стсл. кошица;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ка́шка
«ракова або рибʼяча ікра; нутрощі комах»
кашкува́тий
ка́шний
«ікристий»
ка́шник
«горщик, у якому варять кашу»
кашня́
«тс.»
кашува́тий
нака́шничок
«невеликий рогач, яким виймають кашник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́ша | білоруська |
| ка́ша | болгарська |
| kváthati «варить» | давньоіндійська |
| kãst «тс.» | латиська |
| kóšti «цідити» | литовська |
| ка́ша | македонська |
| kasza | польська |
| kaša | праслов’янська |
| kvasъ «квас (Iljinskij AfSlPh 29, 164--166; Трубачев Slavia 29, 8); найбільш імовірним є походження з давнішого псл. *kōs-ja «побите, потовчене (зерно)» | праслов’янська |
| česati | праслов’янська |
| *kōs-ja | праслов’янська |
| коса́ть «бити» | російська |
| ка́ша | російська |
| кȁша | сербохорватська |
| кàша | сербохорватська |
| kaša | словацька |
| káša | словенська |
| кошица | старослов’янська |
| коса́ | українська |
| чеса́ти | українська |
| kaše | чеська |
кашаве́ць «вовчок, соня, Муoxus glis» (зоол.)
очевидно, назви повʼязані з коса́, чеса́ти (пор. кошла́тий, [кашка́тий] «розтріпаний, кошлатий») і зумовлені тим, що хвіст вовчка покритий ніби розчесаним спіднизу на два боки волоссям;
п. koszatka «вовчок, соня»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кашаво́к
каше́вка
кашево́к
«Hypudaeus arvalis»
(зоол.)
кашє́лка
кашє́лок
кешелько́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| koszatka «вовчок, соня» | польська |
| коса́ | ? |
| чеса́ти (пор. кошла́тий, [кашка́тий] «розтріпаний, кошлатий») | ? |
кіся́к «на поливних городах земляний валик, за допомогою якого пускають воду»
неясне;
можливо, пов’язане з ко́сий;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́сий | українська |
ко́косом «злобно, скоса»
неясне;
можливо, результат контамінації основ слів ко́кош «півень» і ко́сий (про погляд);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́кош «півень» | українська |
| ко́сий (про погляд). | українська |
уко́сець «інфузорія, Loxodes» (біол.)
неясне;
можливо, штучне утворення, пов’язане з коса́, ко́сий;
назва зумовлена формою тіла інфузорії;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коса | українська |
| ко́сий | українська |
укосом «клеймо чи розпізнавальний знак на овечому вусі»
неясне;
можливо, означає спосіб нанесення клейма і пов’язане з ко́сий;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́сий | українська |
ча́ша «посудина для пиття»
псл. čаšа;
розглядається як споріднене з прус. kiosi (‹ *ki̯ōsē, *ki̯āsē) «кубок» (Meillet RS1 2, 66–67; MSL 9, 373; Фасмер IV 320), хоч, на думку інших дослідників (Brückner AfSlPh 20, 490; Bern. I 137), пруське слово є запозиченням з праслов’янської мови;
імовірний зв’язок з етимологічним гніздом кореня *kō˘s-/kē˘s-, до якого належать коса́, коси́ти, чеса́ти тощо, з первісним значенням слова čаšа як «вирізане, видовбане» (Мельничук Этимология 1966, 231–232);
псл. čаšа пояснювалося як похідне від čеsati з семантичним розвитком «шкаралупа, кора, луска» «чесати, відділяти, розділяти» (Jakobson Sc.-Sl. IV 306–307), пор. схв. (сх.) [ча(х)ура] «чашечка жолудя» (сюди ж, мабуть, і укр. [ча́х(о)вина] «верхня частина ярма (чашина́)»);
менш переконливе пов’язання з лит. kiáušas «череп» (Младенов 680, РФВ 62, 262; Bezlaj ESSJ I 74) або з дінд. сáṣakas «кубок» (Hübschmann I 187);
тлумачилося також як іранське запозичення (Черных II 376; Skok I 299; Bern. I 137; Schrader Reallexikon I 369; Vasmer RS1 6, 173);
можлива також формальна реконструкція розвитку псл. čaša: čaša *kēša *kexa *kēxja *kēsja (від *kēs- ‹ česati, укр. чеса́ти);
р. бр. др. ча́ша «чаша; пригощання; доля, жереб», п. czasza, ч. číšе, слц. čаšа, полаб. coso, болг. м. ча́ша, схв. ча̏ша, слн. čášа, стсл. чаша;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нача́шні
«чашечкоквіткові, Calyciflorae»
(бот.)
підча́ший
«придворна службова особа»
(іст.)
підча́шник
«тс.»
ча́х(о)вина
«верхня частина ярма»
ча́шечка
«(бот., анат., спец. УРС); [стільник Л]»
чашина́
«верхня частина ярма»
чашка
«череп»
ча́шка
«мала чаша; ізолятор на стовпах СУМ; [верхній круг у гончаря Дз; верхня частина ярма; (анат.) стегно у тварини Л]»
ча́шник
«боярин або чернець, що відав винним погребом і роздавав напої під час трапези»
(іст.)
ча́шовина
«верхня частина ярма»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́ша «чаша; пригощання; доля, жереб» | білоруська |
| ча́ша | болгарська |
| сáṣakas «кубок» | давньоіндійська |
| ча́ша «чаша; пригощання; доля, жереб» | давньоруська |
| kiáušas «череп» | литовська |
| ча́ша | македонська |
| coso | полабська |
| czasza | польська |
| čаšа | праслов’янська |
| čаšа «шкаралупа, кора, луска» | праслов’янська |
| čaša: čaša *kēša *kexa *kēxja *kēsja (від *kēs- ‹ česati, укр. чеса́ти) | праслов’янська |
| kiosi «кубок» (‹ *ki̯ōsē, *ki̯āsē)(Meillet RS1 2, 66--67; MSL 9, 373; Фасмер IV 320) | прусська |
| ча́ша «чаша; пригощання; доля, жереб» | російська |
| ча(х)ура «чашечка жолудя» (сюди ж, мабуть, і укр. [ча́х(о)вина] «верхня частина ярма (чашина́)») | сербохорватська |
| ша | сербохорватська |
| čаšа | словацька |
| čášа | словенська |
| чаша | старослов’янська |
| číšе | чеська |
| *kō˘s-/kē˘s- | ? |
| коса́ | ? |
| коси́ти | ? |
| чеса́ти | ? |
| як «вирізане, видовбане» | ? |
| ча(х)ура «чашечка жолудя» (сюди ж, мабуть, і укр. [ча́х(о)вина] «верхня частина ярма (чашина́)») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України