КОСИНУСИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ко́синус «синус доповняльного кута» (мат.)
запозичення з новолатинської мови;
нлат. cosinus «тс.» виникло внаслідок скорочення сполуки co(mplementi) sinus «синус доповнення», що складається з лат. complementum «доповнення» та sinus «вигнутість, вигин; (мат.) синус»;
р. болг. м. ко́синус, бр. ко́сінус, п. cosinus, ч. вл. kosinus, слц. kosínus, схв. кòсинус, слн. kòsinus, kósinus;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́сінус | білоруська |
| ко́синус | болгарська |
| kosinus | верхньолужицька |
| complementum «доповнення» | латинська |
| sinus «вигнутість, вигин; (мат.) синус» | латинська |
| ко́синус | македонська |
| cosinus «тс.» | новолатинська |
| co(mplementi) sinus «синус доповнення» | новолатинська |
| cosinus | польська |
| ко́синус | російська |
| кòсинус | сербохорватська |
| kosínus | словацька |
| kòsinus | словенська |
| kósinus | словенська |
| kosinus | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України