КОСАРІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
косарі «грабельки звичайні, Erodium cicutarium L’Herit.» (бот.)
пов’язане з коса́р «той, хто косить» за подібністю гострих видовжених кінчиків плодів грабельок до кіс або ножів;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коса́р «той, хто косить» | українська |
коса́ «знаряддя для косіння; вузька смуга суходолу, мис»
псл. kosa, первісно «обрубана жердина, обрубана гілка»;
найближче відповідає дангл. hoss «гілка, паросток», гр. κάστον «дрова»;
зводиться до кореня іє. *kos-/ kes- «різати, скребти», з яким пов’язані також коса́1, ко́сий, чеса́ти;
р. болг. коса́, бр. каса́, п. ч. слц. вл. нл. kosa, полаб. t’ösӑ, м. коса, схв. кóса, слн. kôsa, стсл. коса;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зако́ски
«заробітки селян косарюванням»
зако́сок
«затока річки»
кі́ска
«зменш. до коса; [ніж]»
кісни́й
кісни́к
«торговець косами»
кісни́к
«ріжок, куди кладуть брус для коси»
кісни́ця
«сіножать»
кісся́
кі́счик
«косар»
кісьба́
«косовиця»
кішни́ця
«обгороджена сіножать»
кішня́
«косовиця»
коса́к
«великий ніж, яким січуть капусту; (ент.) косарик, Phalangium L. ВеНЗн»
коса́р
«той, хто косить; [(ент.) косарик]»
коса́ра
«сіножать»
коса́рик
«Phalangium L.»
(ент.)
коса́рка
коса́рщина
«пайка косаря за спільну роботу Ж; частування чоловіків після закінчення сінокосу Я»
коса́ш
«косарик»
(ент.)
ко́сень
«липень»
косе́ць
«косар Ж; (ент.) косарик ВеНЗн»
коси́лко
«кісся»
коси́лно
коси́ло
коси́льно
«тс.»
коси́на
«ніж із коси»
косини́ця
«сіножать»
коси́ря
«косовиця, жнива»
коси́ти
косі́й
«косар»
ко́ска
«ніж із коси»
косов'є́
«кісся»
косови́ця
косови́ще
«кісся»
косяни́к
«мантачка»
кося́р
«косарик»
(ент.)
кошани́ця
«скошені вруна чи зелене збіжжя»
кошени́на
«скошена трава; лука»
кошени́ця
«[тс. тж]; кошани́ця»
ко́шинь
«липень»
кошоли́на
«скошене збіжжя»
не́кіс
«некошена смуга, некошена лука»
обкі́с
обкі́ски
«свято на честь закінчення косовиці»
обкоси́тися
«урізатися косою»
пакі́с
«покіс»
перекі́с
«сіножать»
перекоси
«скошене сіно»
підкі́с
покі́с
покісни́й
«прибутковий»
покоса́рки
«обжинки»
покоса́рщина
«гулянка дружин косарів після відходу чоловіків на роботу»
поукісний
пра́кіс
«прибережне сіно»
скіс
(с.-г.)
скісо́к
«невеличка коса; сточена коса; шматок коси, використовуваний як ніж чи бритва»
скосок
«тс.»
скоша́тий
«скошений»
укіс
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каса́ | білоруська |
| коса́ | болгарська |
| kosa | верхньолужицька |
| κάστον «дрова» | грецька |
| hoss «гілка, паросток» | давньоанглійська |
| *kos- «різати, скребти» | індоєвропейська |
| kes- | індоєвропейська |
| коса | македонська |
| kosa | нижньолужицька |
| t'ösӑ | полабська |
| kosa | польська |
| kosa | праслов’янська |
| коса́ | російська |
| кóса | сербохорватська |
| kosa | словацька |
| kôsa | словенська |
| коса | старослов’янська |
| коса́ | українська |
| ко́сий | українська |
| чеса́ти | українська |
| kosa | чеська |
косе́ць «деркач, Crex crex L.» (орн.)
неясне;
за способом життя (Воїнств.–Кіст. 42–43; Птицы СССР 209) птах, як і косар, багато часу проводить у високій траві;
можливо, пов’язане з коса́р «той, хто косить»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коса́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коса́р «той, хто косить» | українська |
косо́рий (у сполученні к-а вівця́ «вівця з рогами, схожими на коси»)
очевидно, пов’язане з колишнім *косі́р(ь) (род. в. косо́ра I-я] (‹др. *косоръ I-ь] «серп, ніж, коса» (пор. бр. [касо́р] «ніж, яким колять скіпки», п. [kosór] «сікач; коса, якою ріжуть січ’ ку, м. косоp «садовий ніж», схв. kòsor (kȍsor) «тс.», цсл. косоръ (косорь) «коса»);
цсл. kosorъ / kosorь, очевидно, пов’язане з kosa, укр. коса́2, хоч не виключений також зв’язок з kosъ, укр. ко́сий;
отже, первісне значення косо́рий – «подібний до коси, серпа»;
у зв’язку з цим тлумачення косора вівця «вівця з рогами, схожими на коси (волосся)» Ж помилкове, правильно – «вівця з рогами, схожими на коси або серпи», – Sławski II 522–523;
Мельничук Этимология 1966, 230;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коса́ра
«вівця з загнутими назад рогами»
коса́ря
«тс.»
косори́ста
«рогата вівця»
косо́ря
«вівця, в якої роги, як дві скалки, забиті в голову»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| касо́р | білоруська |
| косоръ I-ь | давньоруська |
| косоp | македонська |
| kosór | польська |
| kosorъ | праслов’янська |
| kosorь | праслов’янська |
| kosa | праслов’янська |
| kosъ | праслов’янська |
| kȍsor | сербохорватська |
| *косі́р «тс.» (род. в. косо́ра I-я] (‹др. *косоръ I-ь] «серп, ніж, коса» (пор. бр. [касо́р] «ніж, яким колять скіпки», п. [kosór] «сікач; коса, якою ріжуть січ’ ку, м. косоp «садовий ніж», схв. kòsor (kȍsor) | українська |
| косо́ра I-я | українська |
| коса́ | українська |
| ко́сий | українська |
| косо́рий «подібний до коси, серпа» | українська |
| косора вівця «вівця з рогами, схожими на коси (волосся)» | українська |
| косоръ «коса» (косорь) | церковнослов’янська |
| косорь | церковнослов’янська |
| kòsor | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України