КОРЯЧОК — ЕТИМОЛОГІЯ

ко́ре́ць «кухоль чи ківш із держаком, [чашка]; стара міра сипких тіл, що дорівнює 100 кг; центнер; (кожна пара з’єднаних під кутом поперечних дощок на колесі водяного млина] СУМ, Г, Ж, Л; [кушка] ДзАтл І»«корець»«жолобки на колесі водяного млина» (мн.)

псл. korьcь «посудина з кори (для черпання, міряння)», зменш. від korъ (korь) «міра пшениці; корито; кора», пов’язаного з kora «кора», укр. кора́, кори́то;
менш переконливе припущення про спорідненість з дінд. carúḥ «казан, горщик», дісл. hverr «казан», дірл. core, coire, кімр. pair «тс.» (Bern. I 580);
викликає сумнів зближення з дінд. khāráḥ «певна міра місткості» (Machek Slávia 16, 170; ESJČ 277), як і виведення від гр. κόρος «міра», утвореного з гебр. kōr «міра зерна» (Mikl. EW 133);
р. [ко́ре́ц] «ківш; кухоль; ополоник; совок; (заст.) міра зерна», бр. карэ́ц «ківш (для пиття); [кубок; металевий кухоль]», п. korzec «корець (давня міра сипких тіл); міра ваги; велика посудина з кори або пня у формі бочки», ст. korzec «міра рідких тіл; коритце, ящик млинового колеса; міра поверхні поля», ч. korec «давня міра (зерна, поверхні); черпак (рибальський)», ст. kořec «міра сипких і рідких тіл; міра поверхні поля», мор. korec «будка для шпаків на дереві», слц. korec «давня міра сипких тіл; міра поверхні; [посудина з кори для ягід; дерев’яна глибока миска; коритце млинового колеса]», вл. нл. kórc «міра зерна», полаб. t’örəc (tjératz) «тс.», слн. kórec «тс.; черпак (з кори, дерева); коритце млинового колеса», стсл. корьць «міра (пшениці)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кі́рці «тс.»
кі́рчик «маленький корець»
коре́чник «водяний млин із наливним колесом»
кори́ць «кушка»
корці́вка «нижня дошка в корці колеса водяного млина»
корцува́ти «давати корець збіжжя» (про копу снопів)
корча́к «тс.»
ко́рчик
корчі́вка «тс.»
коря́к «посудина з ручкою для зачерпування; кухоль або ківш із держаком; черпак для вихлюпування води з човна; черпак для набирання зерна, борошна; міра сипких тіл; (кожна пара з’єднаних під кутом поперечних дощок на колесі водяного млина; кобза, бандура Я; опуклий бік у бандури, протилежний струнам Я]»«водяний млин із наливним колесом» (у словосполученні [к. млин] )
корячко́вий «ковшовий»
корячо́к «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
карэ́ц «ківш (для пиття); [кубок; металевий кухоль]» білоруська
kórc «міра зерна» верхньолужицька
kōr «міра зерна» гебрайська
κόρος «міра» грецька
carúḥ «казан, горщик» давньоіндійська
khāráḥ «певна міра місткості» давньоіндійська
core давньоірландська
coire давньоірландська
hverr «казан» давньоісландська
pair «тс.» кімрська
korec «будка для шпаків на дереві» моравське
kórc «міра зерна» нижньолужицька
t'örəc «тс.» (tjératz) полабська
korzec «корець (давня міра сипких тіл); міра ваги; велика посудина з кори або пня у формі бочки» польська
korzec «міра рідких тіл; коритце, ящик млинового колеса; міра поверхні поля» (ст.) польська
korьcь «посудина з кори (для черпання, міряння)» праслов’янська
korъ «міра пшениці; корито; кора» (korь) праслов’янська
kora «кора» праслов’янська
korь праслов’янська
ко́ре́ц «ківш; кухоль; ополоник; совок; (заст.) міра зерна» російська
korec «давня міра сипких тіл; міра поверхні; [посудина з кори для ягід; дерев’яна глибока миска; коритце млинового колеса]» словацька
kórec «тс.; черпак (з кори, дерева); коритце млинового колеса» словенська
корьць «міра (пшениці)» старослов’янська
кора́ українська
кори́то українська
korec «давня міра (зерна, поверхні); черпак (рибальський)» чеська
kořec «міра сипких і рідких тіл; міра поверхні поля» (ст.) чеська
korec чеська

кара́ки «місце, де стовбур дерева розділяється надвоє»

псл. korakъ «крок, розставлені ноги», повʼязане чергуванням голосних з *korkъ «нога, стегно», krokъ «нога, крок»;
зміна ко- в ка- відбулась на українському ґрунті в позиції перед наступним наголошеним складом з а, як у бага́тий, кала́ч та ін;
р. [кора́чка] «широкий крок», [коря́чка, кара́чка, каря́чка] «тс.», бр. на кара́чкі «накарячки», схв. кȍрāк «крок, хода», корàчати «іти, крокувати», слн. korák «крок, хода», koráčiti «іти, крокувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

карака́тий «сукуватий, корчуватий; кривий»
кара́куватий «тс.»
кара́чки «навпочіпки; рачки»
карачкува́тий «кривоногий, розкарячений»
карачу́н «людина з вигнутими назовні ногами»
накара́чках
накара́чки
Етимологічні відповідники

Слово Мова
на кара́чкі «накарячки» білоруська
korakъ «крок, розставлені ноги» праслов’янська
*korkъ «нога, стегно» праслов’янська
krokъ «нога, крок» праслов’янська
кора́чка «широкий крок» російська
коря́чка російська
кара́чка російська
каря́чка «тс.» російська
кȍрāк «крок, хода» сербохорватська
корàчати «іти, крокувати» сербохорватська
korák «крок, хода»«іти, крокувати» словенська
koráčiti «крок, хода»«іти, крокувати» словенська

каря́чки «навпочіпки»

результат видозміни форм кара́чки і под. під впливом російських варіантів або як прояв гіперизму щодо закономірної твердої вимови ра, прийнятої за діалектне відхилення;
р. [коря́чить] «ламати, розводити, розпинати», [коря́ка] «розсоха», [каря́чить] «розводити, розставляти (ноги)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

каря́читися «опиратися, опинатися»
карячкува́тий «кривоногий, розчепірений»
коря́читися «викривлятися»
коря́чкою «розставляючи ноги»
корячкува́тий «кривий, вузлуватий (про дерево); кривоногий»
накаря́чках
накаря́чки
о́каряч «розставивши ноги» (присл.)
розкаря́ка «що-небудь розчепірене»
розкаря́куватий
розкаря́чений
розкаря́чити
розкаря́чкуватий
скаря́чити «широко розставити (ноги)»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кара́чки російська
коря́чить «ламати, розводити, розпинати» російська
коря́ка «розсоха» російська
каря́чить «розводити, розставляти (ноги)» російська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України