КОРЮКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ко́рюка «невелика промислова риба ряду оселедцеподібних, Osmerus (L,)» (іхт.)
очевидно, запозичене через російське посередництво з вепської мови;
вепс. koreh «корюшка» споріднене з фін. kuore, карел. kuoreh «тс.», можливо, також з селькупськ. kór (kuor, kūr) «муксун, Salmo muksun»;
р. [ко́рюха, ко́реха, ко́pex], ко́рюшка, бр. ко́рушка, ч. koruška, болг. ко́рюшка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́рюшка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́рушка | білоруська |
| ко́рюшка | болгарська |
| koreh «корюшка» | вепська |
| kuoreh «тс.» | карельська |
| ко́рюха | російська |
| ко́реха | російська |
| ко́pex | російська |
| ко́рюшка | російська |
| kuore | фінська |
| koruška | чеська |
| kór «муксун, Salmo muksun» (kuor, kūr) | ? |
| kuor | ? |
| kūr | ? |
закорю́чка
похідне утворення від *корюка «крюк, крючок» (пор. р. [корю́ка] «щось зігнуте, скарлючене», [корючка] «закорючка, крючок; лапка», корю́чить «карлючити, згинати в крюк»), що пов’язується з крюк (Фасмер II 344; Matzenauer LF 8, 204 і далі) або з др. коря «корінь» (Шанский ЭСРЯ II 6,40);
р. закорю́ка «крючок, вигин; виверт, хитрість; перешкода», закорю́чка «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
закорю́чити
«загнути крючком»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коря «корінь» | давньоруська |
| *корюка «крюк, крючок» (пор. р. [корю́ка] «щось зігнуте, скарлючене», [корючка] «закорючка, крючок; лапка», корю́чить «карлючити, згинати в крюк») | російська |
| крюк | російська |
| корю́ка | російська |
| закорю́ка «крючок, вигин; виверт, хитрість; перешкода» | російська |
| закорю́чка «тс.» | російська |
корюки «дурман звичайний, Datura stramonium L.» (бот.)
р. [корюки] «тс.», можливо, пов’язане з [корючить] «ламати, корчити, гнітити (під час пропасниці)» як вказівка на дію дурману;
очевидно, запозичення з російської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| корюки «тс.» | російська |
| корючить «ламати, корчити, гнітити (під час пропасниці)» | російська |
карю́к «столярний клей»
очевидно, запозичення з східних мов;
походження неясне;
р. [карлу́к] «рибʼячий клей», бр. [кару́ка, карю́к], п. karuk «рибʼячий клей», [karug, karog] (з укр.), ч. karuk «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кару́к
кару́чити
карю́чити
корю́к
«тс.»
прикарю́чити
розкарукува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кару́ка | білоруська |
| карю́к | білоруська |
| karuk «рибʼячий клей» | польська |
| karug (з укр.) | польська |
| karog (з укр.) | польська |
| карлу́к «рибʼячий клей» | російська |
| karuk «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України