КОРЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. korьcь «посудина з кори (для черпання, міряння)», зменш. від korъ (korь) «міра пшениці; корито; кора», пов’язаного з kora «кора», укр. кора́, кори́то;

менш переконливе припущення про спорідненість з дінд. carúḥ «казан, горщик», дісл. hverr «казан», дірл. core, coire, кімр. pair «тс.» (Bern. I 580);

викликає сумнів зближення з дінд. khāráḥ «певна міра місткості» (Machek Slávia 16, 170; ESJČ 277), як і виведення від гр. κόρος «міра», утвореного з гебр. kōr «міра зерна» (Mikl. EW 133);

р. [ко́ре́ц] «ківш; кухоль; ополоник; совок; (заст.) міра зерна», бр. карэ́ц «ківш (для пиття); [кубок; металевий кухоль]», п. korzec «корець (давня міра сипких тіл); міра ваги; велика посудина з кори або пня у формі бочки», ст. korzec «міра рідких тіл; коритце, ящик млинового колеса; міра поверхні поля», ч. korec «давня міра (зерна, поверхні); черпак (рибальський)», ст. kořec «міра сипких і рідких тіл; міра поверхні поля», мор. korec «будка для шпаків на дереві», слц. korec «давня міра сипких тіл; міра поверхні; [посудина з кори для ягід; дерев’яна глибока миска; коритце млинового колеса]», вл. нл. kórc «міра зерна», полаб. t’örəc (tjératz) «тс.», слн. kórec «тс.; черпак (з кори, дерева); коритце млинового колеса», стсл. корьць «міра (пшениці)»;

мотивація назви неясна;

очевидно, пов’язане з кора́ (пор. п. skorek «щипавка», пов’язане з skóra «шкіра»);

п. [korzеc] «тс.»;

пов’язання з псл. *k^ъr̥mъ «корм» і далі з гр. κόρος «нагодовування», κορέσκω «нагодовую» (Solmsen KZ 35, 483, 484; Osthoff Parerga 62) неприйнятне, як і виведення, з припущенням метатези, від лит. traukai «посудина», дісл. prô «корито» (Otrębski Idg. Forsch. 187; Machek ESJČS 223, ESJČ 279);

зіставлення з дінд. kárakaḥ «глечик», carúḥ «казан, горщик», дісл. huerr «казан» (Meillet MSL 9, 377) сумнівне;

псл. koryto «водопійна колода; корито, жолоб, ночви; видовбаний вулик, човен; річище, яр» (спочатку «видовбана з колоди, з пня мілка посудина»), здебільшого пов’язується, як і пізніші псл. *korьcь «посудина з кори; міра», укр. ко́ре́ць «тс.», з псл. *kor-, представленим у kora «кора», укр. кора́;

при цьому вважається спорідненим з лит. prãkartas «ясла (годівниця), корито; ночви», прус. рrаcartis «корито, діжа», лит. kar̃tis «корець, міра збіжжя», пов’язаними з лит. kir̃sti «рубати, зрубувати; жати; кусати; сильно бити», лтс. cìrst «рубати; тесати; сильно бити», що, як і псл. *kortъ/*kortь «раз», *čerslo (‹*čert-sl-o) «ніж, леміш», *čersti (‹*čert-ti) «різати, рубати», укр. чересло́, [че́рсти], продовжують іє. *(s)ker-t- «різати, рубати; відтинати», утворене від *(s)ker«тс.», до якого зводяться також псл. skora «шкіра, шкура; [кора]», kora «кора», укр. [скі́ра], кора́;

до розвитку семантики «видовбана колода» → «водопійна колода; видовбана з колоди (з пня) посудина; жолоб» і «видовбаний вулик, човен» та «видовбана у землі виїмка» → «річище, яр, балка» пор. р. [комя́га] «колода; видовбане з дерева корито; човен, видовбаний з одного дерева», бр. [камя́га] «дерев’яне корито; видовбаний з колоди човен» або лат. caudica «видовбаний з колоди човен», похідне від caudex «стовбур; колода, паля», і гр. σκάφη «корито, басейн, ванна; човен», лат. alveus «корито, жолоб, діжка; басейн, ванна; дупло; вулик; човен»;

виводиться також (ЭССЯ 11, 121–126) з поєднання префіксального компонента ko- з віддієслівною формою -ryto (букв. «ніби вирите», первісно про заглибини в землі, пор. р. [корытвина] «корыто» – ры́твина «вибоїна»);

рум. [corítă] «корито», нгр. καρούτα «тс.; діжка», алб. karrutë «тс.», тур. [korto], yr. koritó, як і пізніші нгр. κουτά (κορύτα) «вид рибальського човна», алб. koritë «корито, діжка, велика корзина, видовбаний з дерева човен», вважаються запозиченнями з слов’янських мов;

зближення з р. ко́рень «корінь» (Фасмер II 343; Vondrák І 451, 489) менш певне;

р. коры́то, бр. кары́та, п. koryto «корито (з XIII ст.); річище, русло річки (з XV ст.); (заст.) примітивне судно, видовбаний з колоди човен; [діжа, ночви; яр, канава]», каш. koeréto, ku̯órəto «корито», ч. слц. koryto «корито; русло річки; (заст.) діжа, вулик», вл. korto «канава, стік; корито», [koryto] «корито», [korytko] «тс.», нл. kóryto «коритце; річище; жолоб, канавка», koryto «тс.», полаб. t’örǻi̯tə (ḱüråitö, t’örai̯tă, küöróitö) «діжа, корито», t’öråіtcă «коритце», болг. кори́то «корито; ясла (для худоби), водопійна колода; кадіб, діжка для перевезення винограду; річище; (мед.) таз, Pelvis; [яма, яр]», м. корито «корито; річище», схв. кòрито «тс.; корпус (судна)», слн. koríto «корито; діжа; годівниця; колиска; вулик, видовбаний з пня; річище, балка», стсл. корыто «корито, жолоб», цсл. корытьцє «цистерна (для води)»;

очевидно, пов’язане з кора́, як і семантично близьке коре́ць «ківш для пиття води»;