КОРОТАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

іє. *(s)kert-/*(s)kor̥t- «рубати, різати»;

споріднене з лат. curtus «укорочений, спотворений», ірл. cert «малий», лит. kartùs «гіркий», kir̥sti (kertù) «рубати», дінд. kaṭúḥ «гострий, кусючий», kaṭukaḥ «тс.»;

псл. *kortъkъ(jь), пов’язане чергуванням голосних з *č^ьr̥tǫ «ріжу»;

р. коро́ткий, бр. каро́ткі, п. вл. krótki, ч. krátký, слц. krátky, нл. krotki, болг. кра́тък, м. краток, схв. крáтак, крȁтак, слн. krátek;

його заміна близьким за формою [колота́ти] «калатати, бити» могла бути зумовлена впливом з боку семантично близького виразу добивати віку «доживати життя»;

результат деетимологізації слова корота́ти;

утворення, що виникло внаслідок формального зближення давнішого [корота́ти] «тс.» (псл. *kors- ‹ іє. *kеrs- «різати») з хоро́ший;

лит. karvõjus «весільний пиріг», karavõjus «великий весільний калач» виводяться з білоруської мови;

неприйнятним є пов’язання з дінд. carúḥ «жертовний хліб» (Machek ZfSlPh 18, 323–324), з лат. curvus «зігнутий; кривий» (Loewenthal AfSlPh 37, 386–387), з гр. κορωνός «кривий, загнутий» (Ильинский ИОРЯС 24/1, 121–122) чи з дінд. cárvati «ремиґає, кришить, розчавлює» (про тварину) (Matzenauer LF 9, 7; Machek KZ 64, 262);

менш переконливе зіставлення з р. [коровя́к] «коров’ячий гній» і пов’язання з язичницьким культом (Черных Очерк 67; Преобр. І 358; Zubatý St. a čl. І 2, 98), як і зближення з р. [корота́й] «короткий каптан», іє. *kor- «різати» (Откупщиков 214–215) або з р. крои́ть, [края́ть] «різати на шматки» (Вештарт Лексіка Палесся 1971, 118, 119–120; Ящуржинский РФВ 1880 І 98);

найбільш імовірним здається походження від псл. *korva «корова», зумовлене, очевидно, поширеною у слов’ян подібністю обрядових булочних виробів за формою до корови взагалі чи її голови з рогами або вимені (пор. утворені від праслов’янських назв тварин інші назви обрядових булочних виробів типу р. [коро́вушка] «різдвяний хлібець або коржик», [коро́вка] «тс.», укр. [гу́сочка] «крендель», бр. [я́ловіца] «коровай», букв. «ялова корова», п. [byczek] «домашня булка, випечена на весілля», [gąska] «вид тіста; тістечко; пташка або зірка з тіста», [huska] «весільний хлібець», [kaczka] «пташка або зірка з тіста для прикрашання короваю», ч. hřebec «жеребець; великий весільний калач», болг. [кра́вата] «вид обрядового хліба»), а також тим, що за обрядовою традицією коровай як атрибут весілля символізує родючість (пор. р. [коро́ва] «наречена», [бык] «наречений»);

загальноприйнятої етимології не має;

псл. *korvajь «коровай»;

р. карава́й «велика кругла хлібина; [коровай]», заст. [корова́й], бр. карава́й «тс.», п. korowaj «весільний обрядовий хліб», [korowal] «тс.» (з укр., бр.), болг. [карава́й] «калач; обрядовий хліб», крава́й, [карва́й] «тс.», м. кравај «коровай; круг, кружало (сиру, воску тощо)», схв. крàвāљ «калачі і напої, що приносять як подарунок на весілля», заст. [крàвā] «тс.; подарунок (частіше корж або калачі) для породіллі; маленький круглий святковий хліб; калач», слн. kraváj (kravȃj, krávaj) «хліб, велика хлібина, коровай», р.-цсл. короваи «хліб», цсл. краваи «тс.»;