КОРОСТА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *korsta «короста, струп»;

споріднене з лит. kar̃šti (karšiù) «чесати, розчісувати», лтс. kā̀ršt (kā̀ršu, kā́rsu) «тс.», лат. carro «дряпаю, чешу (вовну)», дінд. káṣati «шкрябає, дряпає», kuṣtham «проказа», нвн. harsch «шерехуватий, жорсткий»;

іє. *kers- /kors-, варіант кореня *kes- «чесати, рубати», ускладненого інфіксом -r-;

припускається також (ЭССЯ 11, 93–95) можливість зв’язку з псл. kora «кора»;

тлумачення псл. *korsta як інфільтрату з кельтських мов (Мартынов Язык 42–43);

р. коро́ста, бр. каро́ста, др. короста, п. krosta, ч. ст. krasta, chrásta, слц. chrasta, [krastу], полаб. chorstvoi̯ «парші», болг. м. кра́ста, схв. крȁста «короста», крȁсте «віспа», слн. krásta «струп», стсл. крaстa;

нвн. Kárde «ворсувальна шишка, скребло», двн. karta, karda «скребло» походить від лат. carduus (нар.-лат. cardus) «будяк», повʼязаного з carrere «чесати вовну», спорідненим з дінд. kaṣati (‹*karṣati) «тре, скребе», лит. kḁr̃šti «почісувати, видовбувати, чистити скреблом», псл. *korstа, укр. коро́ста;

очевидно, через польське посередництво запозичено з німецької мови;

р. [ка́рда] «залізна або будякова щітка для вовни і бавовни», п. kardacz «скребло», болг. карди́рам «ворсую», схв. kȁrtati «чесати (вовну)»;

н. scharren (свн. scharren) «скребти, ритися; шаркати (ногами); рити, копати» продовжує іє. *(s)kars- «скребти; дряпати», з яким пов’язані також лат. carrere «чесати (вовну)», carduus «будяк», псл. *korsta, укр. коро́ста;

запозичення з німецької мови;

р. шарова́ть «шарувати», бр. шарава́ць;

розглядається як прикметникове утворення, пов’язане з псл. *xorostь «краса, приємність», похідним від *xorъjь «темний, чорний», яке зводиться до іє. *sker-/skor- «скребти, чистити» (ЭССЯ 8, 80);

висловлювалася думка про походження слова від сх.-ос. хorz «гарний», зах.-ос. xvarz «тс.», ав. hvarǝz- «благодійний» (Lewy KZ 52, 306; Sköld 8, Symb. Rozwadowski II 299; Горяев 400; Абаев Осет. яз. и фолькл. I 595–596);

задовільної етимології не має;

пов’язувалося з іменем східнослов’янського бога Хорса – безпосередньо або через др. хорошь, хороший «осяйний, променистий, прекрасний», що могло бути утворене від хорсъ (Черных II 352–353);

припускався зв’язок з хоро́брий (Фасмер IV 267), з укр. ха́рний, га́рний (Ильинский ИОРЯС 23/2, 241–243), з хорони́ти, хоронен (Bern. I 397; Jagić AfSlPh 6, 282–283; Brückner KZ 43, 308, RS 4, 258), з коро́ста (Гудков ЭИРЯ V 35–36);

р. хоро́ший, бр. харо́шы, др. хорошии;

очевидно, результат контамінації слів ко́рінь (корі́ння) і хво́ро́ст «хмиз» (див.);