КОРОННІ — ЕТИМОЛОГІЯ

коро́на

запозичено через польське посередництво в давньоруську мову з латинської;
лат. corōna «вінок, вінець, гірлянда» походить від гр. κορώνη «кільце; загнутий кінець лука; ручка дверей; (первісно) ворона», спорідненого з лат. соrnіх «ворона», corvus, сірл. crū «тс.», псл. krukъ, укр. крук;
р. болг. коро́на, бр. каро́на, др. коруна «корона», п. korona, ст. і діал. koruna «тс.», ч. слц. koruna, вл. korona «(сонячна) корона», м. круна, корона, схв. кру̏на, слн. króna «корона», koróna «сонячна корона»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

корона (1434)
корона́рний (анат.)
коронаці́йний
корона́ція
коро́нка
коро́нний
короно́вка «вінець для вінчання подружжя»
коронува́ти
коруна (1388)
кору́на «корона»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каро́на білоруська
коро́на болгарська
korona «(сонячна) корона» верхньолужицька
κορώνη «кільце; загнутий кінець лука; ручка дверей; (первісно) ворона» грецька
коруна «корона» давньоруська
corōna «вінок, вінець, гірлянда» латинська
соrnіх «ворона» латинська
corvus латинська
круна македонська
корона македонська
korona польська
koruna «тс.» (ст.) польська
koruna (діал.) польська
krukъ праслов’янська
коро́на російська
кру̏на сербохорватська
crū «тс.» середньоірландська
koruna словацька
króna «корона»«сонячна корона» словенська
koróna «корона»«сонячна корона» словенська
крук українська
koruna чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України