КОРОНКА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичено через польське посередництво в давньоруську мову з латинської;

лат. corōna «вінок, вінець, гірлянда» походить від гр. κορώνη «кільце; загнутий кінець лука; ручка дверей; (первісно) ворона», спорідненого з лат. соrnіх «ворона», corvus, сірл. crū «тс.», псл. krukъ, укр. крук;

р. болг. коро́на, бр. каро́на, др. коруна «корона», п. korona, ст. і діал. koruna «тс.», ч. слц. koruna, вл. korona «(сонячна) корона», м. круна, корона, схв. кру̏на, слн. króna «корона», koróna «сонячна корона»;

очевидно, запозичення з білоруської мови;

бр. кару́нкі «мереживо», як і укр. [коро́нка] «ажурна тканина», р. ст. кору́нки «зразки для вишивання», походить від п. [korunka] «мереживо», ст. koronka «тс.», що є результатом семантичної видозміни слова korona «корона, урочистий головний убір» на підставі подібності малюнків мережива до форми королівської корони;