КОРОМОЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коромо́ли «змови; підбурювальні думки» (заст.)
очевидно, книжний повноголосний варіант більш звичайної неповноголосної (церковнослов’янської) форми крамо́ла «тс.» (болг. крамола́ «галас, сварка; хвилювання, бунт»), що, як і ч. ст. kramol «суперечка, спір», схв. ст. kramola «бунт, смута, заколот», слн. заст. kramola «заколот», походить від двн. karmala «тс.», спорідненого з днн. karm «скарга, нарікання», дангл. cyrm (cearm) «галас»;
др. коромола «бунт; змова; крамола»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коромо́лувати
«учиняти змову»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| крамола́ | болгарська |
| cyrm «галас» (cearm) | давньоанглійська |
| karmala «тс.» | давньоверхньонімецька |
| karm «скарга, нарікання» | давньонижньонімецька |
| коромола «бунт; змова; крамола» | давньоруська |
| kramola «бунт, смута, заколот» (ст.) | сербохорватська |
| kramola «заколот» (заст.) | словенська |
| крамо́ла «тс.» (болг. крамола́ «галас, сварка; хвилювання, бунт») | церковнослов’янська |
| kramol «суперечка, спір» (ст.) | чеська |
крамо́ла «бунт, заколот, антидержавні погляди, висловлення»
запозичення з старослов’янської мови;
стсл. крамола «повстання, заколот» відповідає укр. коромо́ли;
р. бр. крамо́ла, др. крамола «заколот; розбрат; підступність; переслідування»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
крамола
(1627)
крамо́льний
крамо́льник
крамо́льницький
крамо́льничати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| крамо́ла | білоруська |
| крамола «заколот; розбрат; підступність; переслідування» | давньоруська |
| крамо́ла | російська |
| крамола «повстання, заколот» | старослов’янська |
| коромо́ли | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України