КОРОМИСЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, первісним було значення «терези»;

виводиться також з гр. κρεμαστήρ «гак для казана» (Mikl. EW 171; ljapunov AfSlPh 9, 316), з рум. curmezíş (присл.) «поперек» (Karłowicz SWO 300), з р. [коломы́катъ] «вештатися» (КЭСРЯ 213), зіставлялося з дат. шв. karm «рамка» (Matzenauer LF 8, 202);

пов’язується з ко́рма́, корми́га «ярмо» (Трубачев Этимология 1972, 35–41; Петлева Этимология 1974, 29–30; Brückner 257; Sławski II 491);

задовільної етимології не має;

р. коромы́сло, бр. каро́мысел, каро́мысла «тс.», ст. коромыслъ «терези (?)», п. koromysło (з укр.), каш. [čårmëslë] (чол. р. мн.);

пор. назву бабки в інших слов’янських мовах: п. ważka (букв. «терези»), ч. слц. vážka «тс.» (з п.), яка вважається калькою лат. libellula «бабка», пов’язаного з libella «ватерпас, терези»;

очевидно, результат перенесення назви коро́мисло з важеля терезів;

перенесення зумовлене своєрідним похитуванням видовженого тіла бабок, подібним до погойдування коромисла терезів, або, можливо, тим, що ба́бка може непорушно повиснути в повітрі, як коромисло терезів;

р. коромы́сло «Aeschna», [коромы́с] «бабка», [коромы́сел, коромы́сик, коромы́сла, коромы́слище] «тс. »;

немає достатніх підстав з огляду на фонетичні труднощі зближувати слов’янські форми з позбавленими переконливої етимології гр. πρύμνᾰ (іон. гомер. πρύμνη) «корма; кормило» і πρέμνον «товстий край колоди, нижня частина стовбура; кряж, пень» (Младенов 266; Meillet RÉS 7, 7; Bern. I 668; Saussure MSL 7, 92; BSL 23, 86; Zupitza KZ 36, 59; Schwyzer KZ 63, 59; Boisacq 818) або з κυβερνάω «веду, керую» (Machek ESJČ 278, ESJČS 222; LP 5, 61–62; Holub–Lyer 252), що є словом не зовсім ясного походження;

запозиченнями з російської мови вважаються ч. заст. korma, слц. korma, болг. заст. ко́рма;

з слов’янських мов виводяться рум. cîrmă «руль, штурвал; (перен.) кормило, кермо влади, керівництво», a cîrmuí «кермувати; скеровувати; управляти»;

потребує додаткової аргументації зіставлення з р. ко́рень «корінь» (Specht 140), як і припущення про зв’язок з р. корна́ть «обрізувати» (Pokorny 940; Преобр. І 355);

розглядається також як давнє похідне утворення, пов’язане чергуванням голосних з тим самим іє. *(s)ker«різати» і споріднене з псл. [*k^ъr̥m-ys-l-ъ/ *č^ьr̥myslъ/*č^ьr̥myslь] «коромисло», сх.сл. *k^ъr̥myslъ/k^ъr̥myslo «тс.», укр. коро́мисло «дерев’яна вигнута палиця; рід важеля» та віддаленішими лит. kártis «жердина» і псл. koryto, укр. кори́то (Трубачев Этимология 1972, 35–41; Hinze ZfSl 17, 20–22; Sławski II 491–492; Brückner 257; KZ 68, 165);

найчастіше тлумачиться як той же ступінь розширеного формантом -mкореня іє. *(s)ker- «різати», що і в псл. *k^ъr̥mъ / k^ъr̥ma «корм, їжа», укр. корм «тс.», і пов’язується з гр. κορμός «стовбур, колода, поліно, жердина», κορμός (ναυτικός) «весло», похідним, як і κέρμα «відрізаний шматок, зокрема дрібна монета», від κείρω (‹*κερ-ιω) «стрижу, відрізую; зрубую», спорідненого з дінд. kṛntáti «ріже», ав. kərəntaiti «тс.; здирає (шкіру)», лит. kir̃sti «рубати; жати; кусати; сильно бити», псл. *čersti (‹ *čert-ti) «різати», укр. че́рсти, з припущенням семантичного розвитку псл. *k^ъr̥ma «(відрізана) палиця, частина стовбура, жердина» → «весло, рульове весло» → «руль» → «місце на судні, де знаходиться руль» → «корма»;

остаточно не з’ясоване;

псл. *k^ъr̥ma «корма; стернове весло»;

р. [корм] «корма», корма́, бр. карма́, др. корма (кърма, къръма) «тс.», ч. заст. korma «задня частина судна над кермом; кермо», слц. korma «задня частина судна над кермом», болг. кърма́ «тс.; стернове колесо, кормило», заст. кръма́ «кермо, кормило», корма (кн.) «тс.; корма», м. крма «корма; штурвал», схв. крма «штурвал (літака, планера); руль судна, стернове весло; (перен.) керівництво; [задня упряжка волів, якими скеровують рух плуга або воза]», поет. кр̑м «штурвал (літака, планера тощо)», рідк. кр̏ма «тс.; кермо; корма», слн. kŕmа «корма (судна)», kŕm «тс.; край судна», цсл. кръма «корма», стсл. кръма «тс.; кермо, руль»;

пов’язується також з коро́мисло (Трубачев Этимология 1972, 41);

подібний напрям семантичного розвитку виявляють похідні від корма (‹др. кърма) здавна, пор. др. кърмьчьствие «управління», р. ст. кормчая книга «звід церковних законів» (букв. «книга копмчого-стерничого, рульового»);

очевидно, похідне утворення від ко́рма́, яке початково мало значення «стерно, кормило», а потім через переносне вживання набуло значення «влада, владарювання», що згодом набрало сучасного ще вужчого (конкретнішого) семантичного відтінку;