КОРОЛІВНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
коро́ль
псл. *korljь, що виникло на основі власного імені володаря франків Карла Великого, двн. Karl (768–814);
виведення від псл. koriti «покоряти» (Rudnicki Prasł. II 111–112) або від герм. *karlja «вільна людина» (Stender-Petersen 203–213; Lorentz AfSlPh 27, 475; Torbjörnsson LM II 32–33) непереконливі;
р. коро́ль, бр. каро́ль, др. король, п. król, ч. král, слц. kráľ, вл. kral (з ч.), нл. kral (з ч.), ст. krol, болг. м. крал, схв. краљ, слн. králj;
Фонетичні та словотвірні варіанти
короле́ва
короле́венко
королевеня́
короле́вич
короле́нко
короленя́
короли́ха
короли́ця
королі́вна
королі́вство
королі́вський
королі́вщина
«дарована королем земля»
коро́льство
«королівство»
коро́льський
королюва́ти
короля́
«малий король»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каро́ль | білоруська |
| крал | болгарська |
| kral (з ч.) | верхньолужицька |
| *karlja «вільна людина» | германські |
| Karl (768--814) | давньоверхньонімецька |
| король | давньоруська |
| крал | македонська |
| kral (з ч.) | нижньолужицька |
| krol (ст.) | нижньолужицька |
| król | польська |
| *korljь | праслов’янська |
| koriti «покоряти» | праслов’янська |
| коро́ль | російська |
| краљ | сербохорватська |
| kráľ | словацька |
| králj | словенська |
| král | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України