КОРОВА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *korva «корова» (первісне «рогата тварина»), можливо, як похідне від псл. *korvъ «віл», представленого в п. заст. karw «старий лінивий віл»;

споріднене з лит. kárvė «корова», прус. curwis (kurwis) «віл», лат. cervus «олень», cerva «лань», гр. κεραός (‹ *χεραϜός) «рогатий; зроблений з рога», кімр. гал. carw «олень», корн. carow, брет. karô «тс.», алб. ka (‹іє. *kru) «бик, віл», хет. karau̯ar «ріг», пгерм. *herut- (‹іє. *kerud- / *k ̑erud-) «олень», дісл. hjǫrtr (‹*hërutr), двн. hir(u)ӡ «тс.», а також з гр. κέρας «ріг», лат. cornū «ріг, бивень», кімр. корн. carn «копито тварини», двн. дфриз. дангл. дісл. horn «ріг», гот. haúrn «тс.», дінд. śṛṅgam, ав. srvā- «тс.; ніготь», прус. sirwis (зоол.) «козуля, Capreolus», лтс. sirna «тс.; серна», псл. *s^ьr̥na «тс.», укр. се́рна;

іє. *kor- / ker- / kerə- / kr- / *k ̑er-/ k ̑r̥- «ріг; голова; вершина, верхівка»: менш переконливе з огляду на морфологічні, фонетичні і семантичні труднощі зіставлення з гр. κόρος (‹*κορϜός) «хлопець», κόρη (‹*κορϜᾱ) «дівчина» (Rozwadowski BSL 25, 116–117) або стсл. чрьнъ «чорний», р. корь «кір (хвороба)» (Petersson BSl. Wortst. 36–37), чи з лат. curvus «зігнутий, кривий» (Pisani RSl 14, 190; Indogermanisches Jahrbuch 14, 14), дінд. cárvati «ремиґає; кришить, розчавлює» (про жуйну тварину) (Machek ESJČ 290, ESJČS 233; KZ 64, 262; Мартынов Сл. и ие. аккомод. 162–163);

р. корова, бр. каро́ва, др. корова, п. нл. krowa, каш. заст. [karwa], ч. слн. kráva, слц. krava, вл. kruwa, полаб. korvo, болг. м. кра́ва, схв. крȁва, стсл. крава;

запозичено з німецької мови через польську або російську;

н. Wáldhorn складається з основ іменників Wald «ліс», спорідненого з дангл. weald «тс.», дісл. vǫllr «земля, необроблене поле», можливо, також нвн. wild «дикий», і Horn «ріг», спорідненого з лат. cornū, кельт. carnon, гр. κέρας «тс.», псл. *korva, укр. корова;

р. бр. валторна, п. wal tornia, ч. valdhorna, болг. ва́лдхорн;

пор. також [корово́дитися] «воловодитися», очевидно, утворене з коро́ва і води́ти(ся) за зразком волово́дитися;

пов’язане з волові́д «налигач»;

утворене, можливо, на тій підставі, що воловодом у давнину міряли землю, а це разом з підрахунками площі займало чимало часу;

можливо, тому, що водити волів на оранці є досить повільним, одноманітним заняттям;

р. [волово́дить], бр. валаво́дзіць «тс.»;

через російську мову запозичено з німецької;

нвн. Horn «ріг; валторна», двн. horn «ріг» споріднене з дісл. horn, гот. haúrn, лат. cornu «тс.», псл. *korva «корова», укр. коро́ва;

р. бр. горн, ч. слц. horna, болг. хорн, м. хорна, схв. хорн, слн. horníst;

запозичення з західноєвропейських мов;

нвн. Koryphäe «корифей, світоч, видатний діяч (науки, мистецтва)», фр. coryphée «корифей» (з XVI ст.), англ. coryphée «тс. (у балеті)», рідк. corypheus «корифей, начальник, керівник хору у давньогрецьких драмах», coryphaeus «тс.; керівник (школи, секти)» зводяться до лат. coryphaeus «проводир, голова, керівник, корифей», яке походить від гр. κορυφαĩος «тс., вождь; (театр.) начальник, керівник», утвореного від κορυφή (дор. κορυφά) «верхня частина голови, маківка; верх, верхівка; найвища точка», що, як і κόρυς «шолом, голова», перебуває в зв’язку з κεραός (‹*κεραғός ‹ іє. *k ̑erəu̯-o-s) «прикрашений рогами; рогатий; зроблений з рога, роговий», спорідненим з лат. cervus «олень», двн. hir(u)ӡ, лит. kárvė «корова», псл. *korva (*korvь) «тс.», укр. коро́ва та з гот. haúrn «ріг», лат. cornū «тс.», прус. sirwis «козуля», лтс. sirna «тс., сарна», псл. *s^ьr̥na «тс.», укр. се́рна;

р. болг. корифе́й, бр. карыфе́й, п. ч. слц. koryfej, м. корифе́ј, схв. корùфēj, слн. koriféja;

запозичення з італійської мови;

пов’язання болг. р. укр. корне́т безпосередньо з фр. cornet «корнет; ріжок, сопілка» (CIC 364; УРЕ 5, 1980, 414; БСЭ³ 13, 190; ССРЛЯ 5, 1441; РЧДБЕ 308) або іт. cornetta «ріжок, сопілка; двокінцевий прапор; корнет; ескадрон» (Шанский ЭСРЯ II 8, 320) менш певні;

староукраїнські форми корнетиста, корници́ста, можливо, як і бр. ст. корнетиста, є запозиченням з польської мови;

фр. cornettiste «корнетист» походить від cornet «корнет, музичний ріжок, сопілка; маленька труба; горніст», яке зводиться також до ром. *corno, лат. cornū «сигнальний ріг, ріжок, горн; ріг, бивень»;

слово корнети́ст, як і р. болг. корнети́ст, є, очевидно, запозиченням з французької мови;

іт. cornetto (муз.) «ріжок, корнет» пов’язане з corno (муз.) «ріг, ріжок, валторна», що, як і corno «ріг (тварини)», продовжує ром. *corno, лат. cornū (рідк. cornum) «сигнальний ріг, ріжок, горн; ріг, бивень; копито; пташиний дзьоб», споріднене з кімр. корн. гал. carn «копито коня», двн. дфриз. дангл. дісл. horn «ріг», гот. haúrn «тс.», гр. κεραός (‹*κεραϜός) «рогатий; зроблений з рога» і лат. cervus «олень», двн. hir(u), дісл. hjǫrtr (‹*hërutr), кімр. гал. carw, корн, carow «тс.», лит. kárvė «корова», псл. *korva «тс.», укр. коро́ва;

р. болг. корне́т, корнети́ст, бр. карне́т, карнеты́ст, ст. корнетъ (1616), корнетиста (1653), п. kornet, kornetysta, kornecista (з XVI ст.), ст. kornet (1558), ч. слц. kornet, kornetista, м. корнет, схв. кòрнет, корнèтист(a), слн. kornét, kornetíst;

лит. karvõjus «весільний пиріг», karavõjus «великий весільний калач» виводяться з білоруської мови;

неприйнятним є пов’язання з дінд. carúḥ «жертовний хліб» (Machek ZfSlPh 18, 323–324), з лат. curvus «зігнутий; кривий» (Loewenthal AfSlPh 37, 386–387), з гр. κορωνός «кривий, загнутий» (Ильинский ИОРЯС 24/1, 121–122) чи з дінд. cárvati «ремиґає, кришить, розчавлює» (про тварину) (Matzenauer LF 9, 7; Machek KZ 64, 262);

менш переконливе зіставлення з р. [коровя́к] «коров’ячий гній» і пов’язання з язичницьким культом (Черных Очерк 67; Преобр. І 358; Zubatý St. a čl. І 2, 98), як і зближення з р. [корота́й] «короткий каптан», іє. *kor- «різати» (Откупщиков 214–215) або з р. крои́ть, [края́ть] «різати на шматки» (Вештарт Лексіка Палесся 1971, 118, 119–120; Ящуржинский РФВ 1880 І 98);

найбільш імовірним здається походження від псл. *korva «корова», зумовлене, очевидно, поширеною у слов’ян подібністю обрядових булочних виробів за формою до корови взагалі чи її голови з рогами або вимені (пор. утворені від праслов’янських назв тварин інші назви обрядових булочних виробів типу р. [коро́вушка] «різдвяний хлібець або коржик», [коро́вка] «тс.», укр. [гу́сочка] «крендель», бр. [я́ловіца] «коровай», букв. «ялова корова», п. [byczek] «домашня булка, випечена на весілля», [gąska] «вид тіста; тістечко; пташка або зірка з тіста», [huska] «весільний хлібець», [kaczka] «пташка або зірка з тіста для прикрашання короваю», ч. hřebec «жеребець; великий весільний калач», болг. [кра́вата] «вид обрядового хліба»), а також тим, що за обрядовою традицією коровай як атрибут весілля символізує родючість (пор. р. [коро́ва] «наречена», [бык] «наречений»);

загальноприйнятої етимології не має;

псл. *korvajь «коровай»;

р. карава́й «велика кругла хлібина; [коровай]», заст. [корова́й], бр. карава́й «тс.», п. korowaj «весільний обрядовий хліб», [korowal] «тс.» (з укр., бр.), болг. [карава́й] «калач; обрядовий хліб», крава́й, [карва́й] «тс.», м. кравај «коровай; круг, кружало (сиру, воску тощо)», схв. крàвāљ «калачі і напої, що приносять як подарунок на весілля», заст. [крàвā] «тс.; подарунок (частіше корж або калачі) для породіллі; маленький круглий святковий хліб; калач», слн. kraváj (kravȃj, krávaj) «хліб, велика хлібина, коровай», р.-цсл. короваи «хліб», цсл. краваи «тс.»;

р. [коро́вка] «білий гриб» виводиться також (Меркулова 178) від [коро́вка] «гральна кість»;

назви, пов’язані з коро́ва;

у вовнянки назва могла бути зумовлена тим, що цей умовно їстівний гриб має сік, схожий кольором на коров’яче молоко;

інші гриби дістали такі назви в результаті перенесення на підставі певних спільних ознак;

р. [коро́вка] «білий гриб»;

похідне утворення від коро́ва;

така назва жука-оленя зумовлена тим, що у нього верхні щелепи перетворилися на два великі роги, які нагадують роги корови чи бугая (Горностаев 116; Плавильщиков 289);

пор. інші назви цього жука [буга́й, бо́жий бичок, бо́жий во́лик, тур, ту́рок, тури́ця, бо́жа коро́вка, хрущ ріжка́тий, рога́й, ро́ґаль], рога́ч, [рога́чька, рогли́к, рогли́ця];

назва жука-носорога є результатом перенесення з жука-оленя, зумовленого тим, що жук-носоріг має на лобі великий ріг (Горностаев 122; Плавильщиков 293);

очевидно, похідні утворення від коро́ва;

мотивація назв неясна;

р. коровя́к «дивина», [коро́вник] «тс.; льонок звичайний», [коро́вка] «дурман звичайний», болг. [кра́ва, кра́вици] «тс.»;

пор. семантично подібні інші народні назви грибів, утворені від назв різних видів гральних костей: р. [ба́бка] «білий гриб, Boletus edulis Bul].». [бойки (мн.), пан] «тс.»;

очевидно, видозмінене запозичення з російської мови;

р. [коровья́к] «білий гриб, Boletus edulis Bull.», [коро́вка, коро́ва́тик, коро́вик, коро́вник, коровя́к, коро́вятник] «тс.» зіставляються з [коро́вка] «гральна кість, подвійна головка п’ясткової кості домашньої рогатої худоби», пов’язаним з коро́ва, укр. коро́ва;

російські назви цього гриба, мабуть, зумовлені схожістю його зовнішньої форми з формою гральної кості;

похідне утворення від коро́ва, зумовлене, мабуть, тим, що ця муха ссе кров великої рогатої худоби, а також інших свійських тварин (Горностаев 330; Плавильщиков 359);

фр. serval походить від порт. (lobo-)cerval «(вовко-)олень», що зводиться до пізньолат. (lupus) cervālis «(вовк) оленеподібний», у якому використано основу лат. cervus «олень», спорідненого з гр. ϰεραός «рогатий», псл. *korva, укр. коро́ва;

запозичення з французької мови;

р. бр. серва́л, п. serwal, ч. слц. serval;

споріднене з лтс. ст. sirna «серна», прус. sirvis «олень», лат. cervus «тс.», cornū «ріг», ав. srvā «ріг, ніготь», дінд. śṛ́ŋgam «ріг», гот. haúrn «тс.», а також з псл. *korva, укр. коро́ва;

існує думка (Machek ESJČ 572) про спорідненість тільки з лит. stìrna «серна», лтс. stіr̃na, фонетично й інтонаційно відмінними від слов’янських, і про праєвропейське походження слова;

псл. s^ьr̥na;

р. се́рна, др. сьрна, п. sarna, ч. слц. srna, вл. sorna, [serna], нл. sarnja, болг. сърна́, м. срна, схв. ср́на, слн. sŕna, стсл. сръна;