КОРОБ — ЕТИМОЛОГІЯ

припущення про утворення р. ко́роб безпосередньо від лат. corbis (Преобр. I 357) безспідставне;

зближення з іє. *kor- «видовбувати» (Откупщиков 175) менш певне, як і виведення слов’янських форм з латинської мови за посередництвом двн. korb, chorp, churp, *korbia, бав. ст. korba, *chorbia (Шахматов Очерк 152; Holub–Кор. 184; Bern. I 568; Mikl. EW 130; Fraenkel 220; Būga ZfSlPh I 35; Kluge–Mitzka 394; Schwarz AfSlPh 40, 290; Walde–Hofm. I 272–273);

псл. *korbьji «луб’яна або плетена посудина», сх.-сл. *korbъ «тс.», пов’язані чергуванням голосних із псл. *k^ъr̥banъ / *k^ъr̥banjь «коробка; скриня», укр. [корба́н] «взуття з лика» і співвідносні з псл. *korbiti «викривляти; згинати; скручувати», укр. коро́бити «тс.»;

найімовірніше, споріднене з лат. corbis «корзина, кошик» і лит. kar̃bija «кошик; короб, козуб», kar̃bas «тс.», лтс. karba «маленька скринька», kā̀rba (kā̀rbe, kā̀rba) «козуб з кори вільхи чи з бересту, кошичок, коробка; рибальський човен», прус. carbio «млиновий кіш, ящик», а також, з іншим ступенем чергування, лтс. krẽpšas «корзина, торба», пгерм. *hrepiz- «корзина», дісл. hrip «тс.», двн. ref «пристосування для носіння (на спині)»;

нвн. Korb «корзина, короб», двн. chorp, korb, churp, churba (‹ *korbia), свн. korp, korb «тс.» виводяться з латинської мови;

лит. krãbė (krẽbė) «корзина; козуб» вважається запозиченням з польської мови, форма karãbas «кульок» виводиться з білоруської;

лит. karbas, karbija, лтс. karba, kā̀rba, прус. carbio іноді пояснюються також як запозичення з давньоверхньонімецької мови (Bern. І 568; Bszlaj ESSJ II 77–78; Fraenkel 220);

р. ко́ро́б, [коро́ба] «коробка з липової кори», коро́бка, коробо́к, бр. ко́раб, каро́бка, карабо́к, др. коробъ, п. ст. kroba «короб з кори; кошик з лика; дерев’яна коробка», krobia «тс.», заст. krobka «кошик з кори», [króbka] «тс.», ч. krabice «коробка, шкатулка», слц. krabica «тс.», схв. рідк. кра́биjа «скриня», крàбуља «скринька з кори», [шкрабија] «шухляда», слн. [kraba] «коробка, ящик», [krabica] «тс.», škrabica «карнавка», стсл. крабии «скринька, шкатулка; кошик», крабица «тс.»;

зовсім безпідставно гр. καράβιον виводиться з слов’янських мов (Preveden Language 6, 279);

запозиченнями з слов’янських мов є лит. karoblius «судно; ковчег», karoblis, ст. karobius «тс.», рум. corábie «корабель; вітрильник; [корито для винограду]»;

мало обґрунтованим видається зближення псл. korabjь із *korbьji «луб’яна або плетена посудина», п. krobia, сл. сх. *korbъ, укр. ко́роб «тс.», псл. *kṛbanъ/ *kṛbanjь «коробка; посудина; дзбан», укр. [корба́н] «постіл» (ЭCCЯ 11,45–49; Sławski II 473, III 113);

іноді з огляду на труднощі деяких фонетичних, семантичних і хронологічних співвідношень грецьких і слов’янських форм (зміна дзвінкого проривного b у дзвінкий спірант v на ґрунті грецької мови відбувається вже з І ст. н. е., а найдавніші засвідчені пам’ятками слов’янські утворення з пом’якшеним b датуються X ст.; значення «вид легкого судна» у грецьких формах фіксується лише з VII ст. н. е., а у стародавніх греків вони представлені тільки із значеннями «краб; жук-рогач»; поширення у слов’янських мовах, на відміну від грецької, форм із значенням «видовбане дерево») припускаються не зовсім переконливі (через нез’ясованість кінцевих -bljь, -bjь, -bь) твердження про власне слов’янське походження й генетичний зв’язок з іє. *(s)ker- «різати, рубати; відділяти», р. кора́, коры́то (Romanski RÉS II 47–54; Preveden Language 6, 279–296; Rudnicki SO 14, 232), про спорідненість із болг. кору́ба «порожнисте дуплисте дерево; дупло», пов’язаним з псл. *(s)karuba «шкаралупа; кора» (Sławski II 473), до яких зводяться також укр. [кору́ба] «скриня для перевезення чого-небудь», [закору́блий] «зашкарублий, твердий», кора́;

висловлюються недостатньо аргументовані думки про запозичення з грецької мови в слов’янські через фракійське (Romanski RÉS II 53; Brückner 256) або тюркське (КЭСРЯ 211) посередництво;

гр. καράβιον «корабельний човен, шлюпка» (пор. сгр. нгр. розм. καράβι «корабель, судно») вважається характерним для елліністичного койне і видозміненим семантично вже у праслов’янський період демінутивним утворенням на -ιον від κάραβος «тс.; вид легкого судна» (звідки також походять ар. qārib «човен, бот, шлюпка» та нар.-лат. cārabus «легкий плетений човен, обтягнений шкірою», до якого зводяться порт. ст. cáravo «судно» з семантично видозміненим зменш. caravela «каравела», ісп. cáraba «вид човна» з похідним carabela «каравела», іт. caravella «тс.», букв. «маленьке судно», від яких виводиться й укр. караве́ла), пов’язаного з природознавчим терміном κā́ραβος «краб» (можливо, через те, що у стародавніх греків вантажні судна, «круглі кораблі», на відміну від швидкохідних «довгих кораблів», мали майже сферичну форму, подібну до форми краба), середземноморським словом невідомого походження;

здебільшого тлумачиться як давнє (з огляду на наявність b на місці гр. β та ненаголошеного о замість ненаголошеного гр. α) усне запозичення з грецької мови;

морфологічна структура і дальші етимологічні зв’язки, незважаючи на численні спроби, остаточно не з’ясовані;

псл. korabjь/korabь/*[karabjь] «судно, корабель; великий човен»;

р. кора́бль «тс.; [вітрильник; гора, сопка; весільна страва; старовинне мереживо]», [кора́б] «корабель», [кора́бь] «тс.; висока гора», [корабе́ль] «висока гора», бр. карабе́ль, [кора́блик] «старовинна жіноча головна прикраса у вигляді шапочки», др. карабль «судно; великий човен», корабь, корабль «тс.; ковчег», п. заст. korabl «човен, судно, корабель» (з рос.), korab «(поет.) тс. (з XIII ст.); карета; колиска, схожа на човен», ст. korab «ящик, Ноїв ковчег» (з XV ст.), ч. koráb «судно; великий морський човен (заст.); [видовбане, трухляве дерево; суха кора; спорохнілий зуб; кінський скелет]», ст. koráb «судно, корабель; кора, лико», слц. koráb «корабель, судно, великий човен (заст., поет.); [віз, навантажений горшками]», [koraba] «видовбаний пень дерева, використовуваний як човен на річці Вага; кінський скелет», нл. korabje «скелет, кістяк», korabja «хребет разом із ребрами; ребро», болг. ко́ра́б «корабель, судно; [дерев’яний чан (для перевезення й видавлювання винограду); посудина для пшениці; корито для перевезення винограду; жолоб водяного млина]», заст. корабл «корабель», корабъл, м. кораб «тс.», схв. кȍрāб «тс.; судно», заст. kȍrābalj (кȍрāбaљ), kòrablja, ст. korabь «тс.», слн. рідк. korábelj «корабель» (мабуть, з рос.), стсл. корабль, корабь «тс.», корабиць«човен», кораблиць «тс.»;

менш прийнятне виведення західнослов’янських і південнослов’янських форм із початковим krb- (krp-) від н. Korb «корзина» (Bern. I 568–569) або від середземноморського (лат.) corbis «тс.» (Skok II 184–185);

псл. *k^ъr̥b-, найімовірніше, пов’язане чергуванням ^ъr̥ і or з *korbъ «луб’яна або плетена посудина», укр. ко́роб «тс.»;

р. [ко́рба] «торба; мішок для вівса; коробка», п. [korba] «торбинка з кори», ч. слц. krb «домашнє вогнище, камін», [krbec] «піховки для бруска», [krbík, krbel] «тс.», болг. [кръбла] «бочка для кислої капусти, винограду», м. крбла «велика дерев’яна посудина», крбло «бочка, діжка», схв. кр̀буља «козуб, кошик з молодої кори», [krboč] «посудина з тикви для води, вина», ст. рідк. krbao «міра вина»;

очевидно, через російське посередництво запозичене з французької мови;

фр. corvette «тс.» походить від лат. corbīta «вантажний корабель, транспорт», пов’язаного з лат. corbis «кошик», можливо, спорідненим з псл. *korbъ, укр. ко́роб;

р. корве́т, заст. корвет(т)а, бр. карвет, п. вл. korweta, ч. слц. korveta, болг. м. корвета, схв. корвéта, слн. korvéta;

псл. *korbiti «викривляти; згинати; скручувати»;

немає достатніх підстав пов’язувати псл. *korbiti з лат. caperrāre (Machek ESJČS 231), як і з дісл. шв. skorpa «шкаралупа», нвн. Schorf «тс.; струп» (Machek ESJČ 288);

потребує додаткової аргументації твердження про спорідненість з нл. chropiś «згинати; морщити», п. chropawy «шершавий, шерехатий», укр. коропа́вий (SchusterŠewc 675);

зближується також безпосередньо з псл. *korbiji, р. укр. ко́роб (КЭСРЯ 212: Черных Очерк 134; Булаховський Вибр. пр. II 382; Преобр. I 357, II 307; Sławski III 113–114; Brückner KZ 48, 200; Petersson BSl. Wortst. 70–71);

іє. *(s)kerebh- / (s)kereb- / (s)kerbh- «вертіти; гнути», що є суфіксальним поширенням кореня *(s)ker- «вертіти», до якого зводяться й лат. corbis «кошик», псл.*korbьjь «плетена посудина», *korbъ«тс.», укр. ко́роб, гр. κυρτός «кривий», лат. curvus, псл. *krivъ «тс.», укр. криви́й;

очевидно, споріднене з дісл. hẹrpask «судорожно стягуватися», harpa «щипати», нн. harpa «знаряддя катування», дангл. hearpe «арфа», двн. harfa (harpha) «тс.», шв. harpa «зморщувати», норв. hurpe «зшивати», англ. [hirple] «кульгати» і гр. κάρφω «стягую; покриваю зморшками; гну», пов’язаними з дісл. skorpna «зморщуватися; засихати», skarpr «худий; нерівний; шершавий; жорсткий», дангл. scearp «шершавий», двн. scarpf «тс.», р. [ско́рблый] «зморщений; шкарубкий»;

р. коро́бить «коробити», бр. караба́ціць «тс.; [викликати дрож]», ч. krabatiti «кривити; робити нерівним (бугристим)», krabiti «тс.», заст. krab «зарубка, складка, зморшка», нл. krobiś se «морщитися», krobija «нерівність; складка, зморшка»;

очевидно, запозичено з російської мови, частково через румунську (пор. рум. [carabúşcă] «коробочка з кори дерева, у якій зберігають тютюн»);

р. [коробу́шка] «берестяна коробка», [коробо́йка] «тс.» виникли як зменшені форми від р. ко́роб, що відповідає укр. ко́роб;

про російське походження слова свідчить як відбиття російського акання в українських (і румунському) словах, так і вірогідність поширення реалії носіями російської мови, відомими до революції роздрібними торгівцями, що продавали специфічні вироби російських ремісників далеко поза межами Росії;

очевидно, запозичення з польської мови;

п. ст. korblik «кошик» є зменшеною формою п. ст. korb, що походить від нвн. Korb (свн. corp (-b), двн. churp) «тс.», яке зводиться до лат. corbis «кошик», спорідненого з псл. *korbъ, укр. ко́роб;