КОРНУТА — ЕТИМОЛОГІЯ
корну́та «рогата вівця»
очевидно, запозичення з румунської мови;
рум. cornútă «рогата» походить від лат. cornūtus (ж.p. cornūta) «рогатий», пов’язаного з іменником cornū «ріг»;
п. kornuta, ч. [kurnota], слц. kornuta, kornútka, kornul’а;
Фонетичні та словотвірні варіанти
корну́ца
«вівця з прямими рогами»
курну́та
«вівця з малими рогами»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| cornūtus «рогатий» (ж.p. cornūta) | латинська |
| cornū «ріг» | латинська |
| cornūta | латинська |
| kornuta | польська |
| cornútă «рогата» | румунська |
| kornuta | словацька |
| kornútka | словацька |
| kornul'а | словацька |
| kurnota | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України