КОРНЕТ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з італійської мови;

іт. cornetto (муз.) «ріжок, корнет» пов’язане з corno (муз.) «ріг, ріжок, валторна», що, як і corno «ріг (тварини)», продовжує ром. *corno, лат. cornū (рідк. cornum) «сигнальний ріг, ріжок, горн; ріг, бивень; копито; пташиний дзьоб», споріднене з кімр. корн. гал. carn «копито коня», двн. дфриз. дангл. дісл. horn «ріг», гот. haúrn «тс.», гр. κεραός (‹*κεραϜός) «рогатий; зроблений з рога» і лат. cervus «олень», двн. hir(u), дісл. hjǫrtr (‹*hërutr), кімр. гал. carw, корн, carow «тс.», лит. kárvė «корова», псл. *korva «тс.», укр. коро́ва;

слово корнети́ст, як і р. болг. корнети́ст, є, очевидно, запозиченням з французької мови;

фр. cornettiste «корнетист» походить від cornet «корнет, музичний ріжок, сопілка; маленька труба; горніст», яке зводиться також до ром. *corno, лат. cornū «сигнальний ріг, ріжок, горн; ріг, бивень»;

староукраїнські форми корнетиста, корници́ста, можливо, як і бр. ст. корнетиста, є запозиченням з польської мови;

пов’язання болг. р. укр. корне́т безпосередньо з фр. cornet «корнет; ріжок, сопілка» (CIC 364; УРЕ 5, 1980, 414; БСЭ³ 13, 190; ССРЛЯ 5, 1441; РЧДБЕ 308) або іт. cornetta «ріжок, сопілка; двокінцевий прапор; корнет; ескадрон» (Шанский ЭСРЯ II 8, 320) менш певні;

р. болг. корне́т, корнети́ст, бр. карне́т, карнеты́ст, ст. корнетъ (1616), корнетиста (1653), п. kornet, kornetysta, kornecista (з XVI ст.), ст. kornet (1558), ч. слц. kornet, kornetista, м. корнет, схв. кòрнет, корнèтист(a), слн. kornét, kornetíst;

запозичено за російським, польським і, очевидно, голландським (гол. kornet «корнет, прапороносець») або німецьким посередництвом (нім. заст. Kornett «корнет», Kornet, Cornet «тс.») з французької мови;

фр. іст. cornette «прапор з двома вимпелами, штандарт кавалерійської роти; прапорець; рота легкої кінноти; (перен.) офіцер-прапороносець, корнет» (XVI–XX ст.), як і cornette «чепець черниці; (заст.) пов’язка французьких юристів, косинка членів парламенту», ст. «старовинний жіночий головний убір з боковими виступами, схожими на роги», вважається первісно зменшувальним від corne «ріг», що походить від нар.-лат. *corna і лат. cornua «роги» (cornū «ріг»), до якого зводиться й укр. корне́т (музичний інструмент);

фр. cornette «прапор з двома вимпелами; штандарт кавалерійської роти» пояснюють також як похідне від cornet «ріжок», пов’язаного з corne «ріг» або ст. corn (‹ лат. cornū «тс.») (Сл. ст.-фр. яз. 58; Partridge 296);

р. корне́т «тс.; (заст.) чепець із двома ріжками спереду; прапорець», ст. корнетъ «молодший офіцерський чин у кавалерії» (1655), карнетъ, карнѣтъ «тс.» (1663), карнет «прапорець» (1720), бр. карне́т «корнет», п. kornet (іст.) «давній офіцерський чин у кавалерії; підрозділ рейтарів; загін (кінноти); [чепець]; чепець черниць», kornety (іст.) «хоругов (прапорець; загін кінноти)» (1627), ч. іст. kornet, korneta «тс.», ч. слц. заст. kornet «молодший кавалерійський чин», нл. [korńeta] «вид гострокінцевого чіпця», [kornejta], karneta, karńeta «тс.», болг. заст. корне́т «молодший офіцерський чин у кавалерії», схв. кòрнет «тс.; чепець черниць», корнèта «прапор (кавалерійський, корабельний); жіночий нічний головний убір», слн. kornét «кавалерійський прапорець; головний убір черниць»;