КОРМИГА — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, похідне утворення від ко́рма́, яке початково мало значення «стерно, кормило», а потім через переносне вживання набуло значення «влада, владарювання», що згодом набрало сучасного ще вужчого (конкретнішого) семантичного відтінку;

подібний напрям семантичного розвитку виявляють похідні від корма (‹др. кърма) здавна, пор. др. кърмьчьствие «управління», р. ст. кормчая книга «звід церковних законів» (букв. «книга копмчого-стерничого, рульового»);

пов’язується також з коро́мисло (Трубачев Этимология 1972, 41);

не зовсім ясне;

можливо, результат переносного вживання слова корми́га «насильницьке панування; неволя, ярмо»;

зміна значення цього слова могла бути зумовлена формальним зближенням з неспорідненим [коми́га] «вид барки», генетично пов’язаним з [ком’я́га́] «вид плоту, барка; човен»;

задовільної етимології не має;

пов’язується з ко́рма́, корми́га «ярмо» (Трубачев Этимология 1972, 35–41; Петлева Этимология 1974, 29–30; Brückner 257; Sławski II 491);

виводиться також з гр. κρεμαστήρ «гак для казана» (Mikl. EW 171; ljapunov AfSlPh 9, 316), з рум. curmezíş (присл.) «поперек» (Karłowicz SWO 300), з р. [коломы́катъ] «вештатися» (КЭСРЯ 213), зіставлялося з дат. шв. karm «рамка» (Matzenauer LF 8, 202);

очевидно, первісним було значення «терези»;

р. коромы́сло, бр. каро́мысел, каро́мысла «тс.», ст. коромыслъ «терези (?)», п. koromysło (з укр.), каш. [čårmëslë] (чол. р. мн.);