КОРИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

укр. кори́чне́вий, як і споріднені р. кори́чневый «кольору кориці або смаженого насіння кави; буро-жовтий з темним відтінком» (спочатку, з XVII ст., як назва кольору тканин, одягу), бр. карычневы «тс.», очевидно, пов’язане з сх.-сл. *коричьныи букв. «який стосується кориці» (пор. укр. кори́чний, р. кори́чный «тс.», р. ст. коричный «тс.; одержаний з кориці; коричневий»);

західнослов’янські форми з початковим s- пов’язані з зах.-сл. [skora, skóra, škóra] «кора», що зводяться до варіанта кореня псл. [skora] «тс.»;

запозичено в давньоруську мову з старослов’янської;

стсл. корица «кориця» (спочатку, можливо, «маленька кірочка», пор. споріднені демінутиви р. заст. болг. кори́ца «кірочка», болг. [коры́че], схв. кȍрица, слн. kórica, skórjica «тс.») утворене від кора «кора», якому відповідає також укр. кора́ «луб»;

р. кори́ца «тс. (з XV ст.); (заст., спец.) кора коричника цейлонського, Cinnamomum ceylonicum (Canella alba Murr.); (бот.) коричник, рід рослин родини лаврових, Cinnamomum; [кора]», [кори́ка] «кориця», бр. кары́ца, др. корица «тс.», п. skoryca (бот.) «коричне дерево, Cinnamomum», [skorzyca, skorzyca] «тс.; кориця», ч. skořice «кориця», [schořice], ст. skořicě, слц. škorica, вл. skorica, нл. skórica «тс.», схв. кȍрица (бот.) «коричне дерево, Laurus cinnamomum .», с.-цсл. корицє (мн.) «кориця», цсл. корица «кориця»;

псл. kora «тверда оболонка (передусім – дерева); шкаралупа; шкірка », спочатку, очевидно, «те, що відділяється, відрізається, відколюється, відстає», якнайближче пов’язане давнім паралелізмом початкових k- i sk- (з рухомим іє. s-) з псл. skora «шкура, шкіра», укр, [скі́ра] «шкіра», скори́на «шкірка; твердий зовнішній шар»;

споріднене з лит. kérti «відставати, відділятися» (про шкіру, кору), karnà «лико», гр. κείρω (‹ κερι̯ω) «стрижу; зрубую; обскубую», вірм. k’erem «скоблю, скребу», k’ercem «дряпаю», k’orem «шкрябаю», korč «кора, шкірка», хет. karšmi «обрізаю», тох. A kärṣt- «тс.; руйнувати», тох. В kärst- «тс.», дінд. kṛt- «відрубувати», kṛṇtáti «ріже», kártati «тс.», cárman- «шкіра, шкура», kṛ́ttiḥ, дперс. čarman-, ав. čarəman-, дангл. heoroδa «тс.», лат. corium «шкіра; шкура; кора, оболонка, шкаралупа, шкірка; верхній шар»;

іє. *(s)ker-*skēr-/(s)kor- «різати, рубати; відтинати; відділяти»;

до розвитку значення пор. гр. δορά «шкіра (зрізана); шкура», δέρμα «тс.; хутро, руно; шкірка, оболонка, плівочка; шкаралупа», пов’язані з δέρω «здираю шкіру, обдираю, деру, облуплюю; б’ю, стинаю»;

запозиченнями з слов’янських мов є алб. kórë «кора (дерева, землі, хліба)», нгр. [κόρα] «скоринка хліба» (Младенов Годишник 23/8, 10; Meyer Neugriechische Studien II 33–35);

р. болг. кора́, р. [кор] «лід на берегах після осінньої повені», бр. кара́, ко́рка, др. кора, корь «кора», п. kora, [kúra] «тс.», [kóra] «тс.; шкіра», ч. kůra «кора; шкаралупа; шкірка», рідк. kora, ст. kóra, слц. kôra «тс.», м. кора, схв. кȍра, слн. kóra, стсл. кора;

псл. korьcь «посудина з кори (для черпання, міряння)», зменш. від korъ (korь) «міра пшениці; корито; кора», пов’язаного з kora «кора», укр. кора́, кори́то;

менш переконливе припущення про спорідненість з дінд. carúḥ «казан, горщик», дісл. hverr «казан», дірл. core, coire, кімр. pair «тс.» (Bern. I 580);

викликає сумнів зближення з дінд. khāráḥ «певна міра місткості» (Machek Slávia 16, 170; ESJČ 277), як і виведення від гр. κόρος «міра», утвореного з гебр. kōr «міра зерна» (Mikl. EW 133);

р. [ко́ре́ц] «ківш; кухоль; ополоник; совок; (заст.) міра зерна», бр. карэ́ц «ківш (для пиття); [кубок; металевий кухоль]», п. korzec «корець (давня міра сипких тіл); міра ваги; велика посудина з кори або пня у формі бочки», ст. korzec «міра рідких тіл; коритце, ящик млинового колеса; міра поверхні поля», ч. korec «давня міра (зерна, поверхні); черпак (рибальський)», ст. kořec «міра сипких і рідких тіл; міра поверхні поля», мор. korec «будка для шпаків на дереві», слц. korec «давня міра сипких тіл; міра поверхні; [посудина з кори для ягід; дерев’яна глибока миска; коритце млинового колеса]», вл. нл. kórc «міра зерна», полаб. t’örəc (tjératz) «тс.», слн. kórec «тс.; черпак (з кори, дерева); коритце млинового колеса», стсл. корьць «міра (пшениці)»;