КОРБАРІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ко́рба «ручка, яку крутять; коловорот, вантажопідйомний пристрій у вигляді вала з ручкою, на який намотується канат чи ланцюг»
запозичення з польської мови;
п. korba «кривошип; ручка, рукоятка, корба», як і ч. ст. kurba «корба», виводиться з нім. ст. Kurbe «тс. » (‹ свн. kurbe «ручка колодязя»), яке через двн. curba «тс.» і нар.-лат. *curba зводиться до лат. curvus (ж.p. curva) «кривий; зігнутий, скривлений, загнутий», мабуть, спорідненого з укр. [корта́тися] «поратися; мордуватися», а також псл. krivъ, укр. криви́й;
бр. ко́рба «кривошип», слц. [korba] «ручка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
корба́р
«робітник, що працює біля корби, коловорота»
(заст.)
ко́рбиль
«корба»
ко́рбля
корма
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́рба «кривошип» | білоруська |
| curba «тс.» | давньоверхньонімецька |
| curvus «кривий; зігнутий, скривлений, загнутий» (ж.p. curva) | латинська |
| *curba | народнолатинська |
| Kurbe «тс. » (‹ свн. kurbe «ручка колодязя»), (ст.) | німецька |
| korba «кривошип; ручка, рукоятка, корба» | польська |
| krivъ | праслов’янська |
| kurbe | середньоверхньнімецька |
| korba «ручка» | словацька |
| корта́тися «поратися; мордуватися» | українська |
| криви́й | українська |
| kurba «корба» (ст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України