КОРАЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
кора́ли «рід морських поліпів; вапнисті відклади цих тварин, використовувані для прикрас»
очевидно, запозичене за російським і польським посередництвом з латинської мови;
слат. corallus «корал» виникло на основі лат. corāllium «червоний корал», що походить від гр. κοράλλιον, κουράλιον «тс.», мабуть, запозиченого з семітських мов (пор. гебр. gōrāl «малий камінь», ар. ǫğaral «дикий камінь, кремінь»);
виводиться також із сполучення κόρη αλος «дочка моря» як кальки відповідного давньоіндійського виразу;
р. кора́лл, ст. кораль, бр. кара́л, п. слц. koral, ч. korál, вл. kórar, болг. кора́л, м. корал, схв. кòрāл, слн. korála;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кора́л
(одн.)
кора́лик
«намистина з коралів»
корали́на
«тс.»
кора́лі
«намисто з коралів»
кора́лка
«вид полуниці яскраво-червоного кольору»
кора́ль
«кораловий камінь»
(зб.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ǫğaral | арабська |
| кара́л | білоруська |
| кора́л | болгарська |
| kórar | верхньолужицька |
| gōrāl | гебрайська |
| κοράλλιον | грецька |
| κουράλιον «тс.» | грецька |
| κόρη αλος «дочка моря» | грецька |
| corāllium «червоний корал» | латинська |
| корал | македонська |
| koral | польська |
| кора́лл | російська |
| кораль (ст.) | російська |
| кòрāл | сербохорватська |
| corallus «корал» | середньолатинська |
| koral | словацька |
| korála | словенська |
| korál | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України