КОПІРЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ко́пія «точне відтворення, що цілком відповідає оригіналові»
запозичення з латинської мови;
слат. copia «список, копія, розмножування» пов’язане з лат. cōpia (‹*сооріа) «запас; велика кількість», утвореним за допомогою префікса co(m)від основи іменника ops «сила, могутність, можливість, влада»;
р. ко́пия, бр. ко́пія, ст. копея (1406), копия (1588), п. kopia, ст. kopija, ч. kopie, слц. kópia, нл. kopija, болг. Ко́пие (с. р.), м. копија, копие (с. р.), схв. кóпија, кȏпија, слн. kópija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
копие
(с. р.)(1496)
копії́ст
копі́рка
копіюва́льний
копіюва́льник
копіюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́пія | білоруська |
| Ко́пие (с. р.) | болгарська |
| cōpia «запас; велика кількість» (‹*сооріа) | латинська |
| копија | македонська |
| kopija | нижньолужицька |
| kopia | польська |
| кóпија | сербохорватська |
| copia «список, копія, розмножування» | середньолатинська |
| kópia | словацька |
| kópija | словенська |
| копия (1588) | українська |
| копие (с. р.) | українська |
| кȏпија | українська |
| kopie | чеська |
| ops «сила, могутність, можливість, влада» | ? |
| ко́пия | ? |
| копея (1406) | ? |
| kopija | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України