КОПОТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

ко́поть «кіготь, пазур (у тварин)»

очевидно, результат видозміни слова [ко́коть] «тс.», зумовленої народноетимологічним зближенням з дієсловом копа́ти «рити»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́коть «тс.» ?
копа́ти «рити» ?

капті́ти «скнарити»

очевидно, запозичення з російської мови;
р. копте́ть «чорніти від диму; сидіти над чимось, ретельно працювати, скніти (над чимось)», [копоту́ха] «скнара» допускають можливість семантичного зближення дієслова, первісно похідного від ко́поть «кіптява, кіпоть», із копа́ть(ся) «возитися (з чимсь)» і копи́ть «нагромаджувати»;
акання у каптіти (зам. копті́ти) є наслідком його усного запозичення з південноросійських говірок;
похідне капті́й, утворене українським суфіксом -їй (пор. воді́й, возі́й, носі́й), нехарактерним для російської мови, очевидно виникло вже на українському ґрунті;
Фонетичні та словотвірні варіанти

капті́й «скнара»
копти́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
копте́ть «чорніти від диму; сидіти над чимось, ретельно працювати, скніти (над чимось)» російська
копоту́ха «скнара» російська
ко́поть «кіптява, кіпоть» російська
копа́ть(ся) «возитися (з чимсь)» російська
копи́ть «нагромаджувати» російська

кі́поть «кіптява»

псл. kopъtь «кіптява» з похідними kopъtiti, kopъtěti, очевидно, пов’язане з kypěti «кипіти», kvapiti «квапити»;
споріднене з лит. kvãpas «дихання; запах», лтс. kvêpt «диміти, коптіти», гр. καπνός «дим; піна; водяний пил»;
п. ко́поть, копти́ть, копте́ть, бр. ко́паць, капці́ць, капце́ць, др. копътьный, п. kopeć, kopcić, ч. kopt, ст. kopet, koptiti, слц. заст. kopt, [koptiť sаl,вл. kopć, нл. kopś, kopśiś, болг. [коптя, копте́я] «темнію; мовчу»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ки́поть
кипть
киптюга́
киптя́ва
ки́птявий
киптя́га
кіпті́ти «тс.»
кіптюга́ «курява»
кіптя́ва
кіптя́вий
кіптя́га́ «курява»
копіт «тс.»
ко́поть «сажа»
копти́льний
копти́льник
копти́льня
копти́ти «пров’ялювати у диму»
копті́ти «чадити»
копче́ний
копчени́на
копче́ння
копче́ня
скопоти́ти «збити, підняти куряву»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́паць білоруська
капці́ць білоруська
капце́ць білоруська
коптя болгарська
копте́я «темнію; мовчу» болгарська
kopć верхньолужицька
καπνός «дим; піна; водяний пил» грецька
копътьныи давньоруська
kvêpt «диміти, коптіти» латиська
kvãpas «дихання; запах» литовська
kopś нижньолужицька
kopśiś нижньолужицька
kopeć польська
kopcić польська
kopъtь «кіптява» праслов’янська
kopъtěti праслов’янська
kypěti «кипіти» праслов’янська
kvapiti «квапити» праслов’янська
ко́поть російська
копти́ть російська
копте́ть російська
kopt словацька
koptiť sаl українська
kopt чеська
kopet чеська
koptiti чеська

ко́пер «кріп пахучий, Аnеthum graveolens L.» (бот.)

псл. корrь «кріп пахучий», очевидно, результат метатези псл. kropъ «тс.»;
менш прийнятне зближення з коренем *kop- у псл. kopъtь «сажа, дим (від лучини тощо)», укр. [копоть] «сажа» (Фасмер II 318, 319; Brückner 255, 256; Machek ESJČS 220; Doroszewski PF 15/2, 275–276; Mikl. EW 129; Schuster-Šewc 616–617; Pokorny 596–597) або з kopriva «кропива» (Младенов 251);
абсолютно необґрунтоване зіставлення з лат. caprōnae «чубок», дінд. śípram «вуси» (Petersson Ar. Arm. St. 96);
р. [копёр, копр], др. копръ, п. koper, ст. kopr, ч. kopr, [koprek], слц. koper, kôpor, вл. koprik, нл. kopr, болг. ко́пър, [копр], м. копар, копра, схв. кȍпар, слн. kóper, стсл. копръ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

копрій «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́пър болгарська
koprik верхньолужицька
śípram «вуси» давньоіндійська
копръ давньоруська
caprōnae «чубок» латинська
копар македонська
kopr нижньолужицька
koper польська
корrь «кріп пахучий» праслов’янська
kropъ «тс.» праслов’янська
kopъtь «сажа, дим (від лучини тощо)» праслов’янська
копёр російська
кȍпар сербохорватська
koper словацька
kôpor словацька
kóper словенська
копръ «тс.» старослов’янська
копоть «сажа» українська
копр українська
koprek українська
копр українська
копра українська
kopr чеська
*kop- ?
kopriva «кропива» ?
kopr ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України