КОПНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
копа́ «стіжок із 60 снопів хліба; невеликий стіжок соломи, сіна; (розм.) одиниця лічби, що дорівнює 60 (снопів, яєць і ін.); [одиниця лічби у віконників, що дорівнює 14, І6, 20, 40 і 60 вікнам]; (заст.) одиниця лічби грошей, що дорівнює 50 копійкам; [60 копійок Л]; збори сільської громади для розв’язання судових або громадських справ (на Україні в XV--XVIII ст.); судове засідання (у давнину)»
псл. kopa «купа; копиця, скирта; одиниця лічби; [громада]», похідне від kopati «копати» (первісно «нарита купа землі»);
споріднене з лит. kãpas «могила», kapaĩ «кладовище», лтс. kaps «60 штук; могила», kãpa (kãpe) «дюна», kapuole «купа», а також, з іншим ступенем чергування, лит. kōpos (мн.) «дюни», kopà «велика кількість», kõpti «згромаджувати докупи»;
лит. kapà «копа; 60 штук», лтс. kapa «тс.» вважаються запозиченнями з білоруської мови;
зближення з куп, ку́па (Iljinskij AfSlPh 29, 162–163; Ondruš Sl. Wortst. 129; Šaur Slavia 46/1,13–16) неприйнятне, як і виведення схв. кȍпа з романських мов (Skok AfSlPh ЗО, 308);
р. [копа́] «купа сіна, снопів хліба, копиця; одиниця лічби (60 снопів, огірків, раків тощо); півкарбованець, 50 копійок; велика кількість, купа чого-небудь», бр. капа́ «копиця сіна; одиниця лічби (60 штук)», др. копа «міра, 60 штук», п. kopa «копа (снопів, 60 штук); копиця (сіна)», ч. kopa «давня одиниця лічби (60 штук); скирта сіна, соломи; велика кількість чогось; шматок полотна ручної роботи», [kůpa], ст. kópa (kopa) «тс.», слц. kopa «купа каміння, землі; копиця; давня одиниця лічби (60, іноді 50 штук)», вл. нл. kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)», полаб. ťǘpă «копа (60 штук)», болг. ко́па́ «копа, копиця», м.копа «стіжок сіна, скирта», схв. [кȍпа] «скирта, копиця», [копс] «тс.; купа дров на вугілля, укладених за формою скирти; п’ять горіхів, зібраних у купу», слн. kópa «стіг; копиця; 60 штук снопів та ін.; укладена за формою скирти купа дров на вугілля; купка з чотирьох горіхів; натовп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коп'я́к
«невеликий стіжок сіна, соломи тощо; велика копиця; велика кількість, купа чого-небудь»
ко́пень
«місяць серпень»
копи́льник
«той, хто складає в копи сіно або скошений хліб»
копити
«нагромаджувати»
копи́цьке
«хазяйська частина (як власника поля) від зібраного хліба»
копиця
«невеликий стіжок сіна, соломи тощо; (рідк.) стіжок із 60 снопів; велика кількість, купа чого-небудь»
копи́чити
«складати в копиці, копи; (розм.) складати купою, нагромаджувати»
копичник
«машина для збирання сіна, соломи в копиці; частина комбайна, що збирає та відокремлює солому від полови»
копи́шник
«півкарбованець, 50 копійок Г; місцевість і місце, де відбувався копкий суд Ж»
копі́льник
«тс.»
копля́к
«залишок копиці або стіжка, мала копиця»
ко́пна
«копа снопів»
ко́пний
«[тс.ј; належний зборам сільської громади»
ко́пник
«член копного суду»
(заст.)
копнитель
«помічник комбайнера; той, хто працює на копичнику»
копнувач
«тс.»
копови́й
«громадський»
копови́к
«50 копійок»
(заст.)
копови́ця
«вивезення хліба з поля після жнив, а також період, коли це робиться»
(рідк.)
копо́ви́щеі
«місцевість і місце, де відбувався копний суд»
накіпча́сто
«купами»
накопи́чити
«поступово зібрати, нагромадити; накласти, навалити»
око́пистий
«повний з верхом»
питки́пень
«тс.»
підкі́пка
«літнє курча, що вилупилось у час складання кіп»
підкі́плята
«тс.»
(мн.)(Me)
покопи́ти
«скласти у копи»
ск'тщик
«селянин, що віддавав частину врожаю за оренду землі»
(іст.)
скі́плина
«частина врожаю, що віддавалася за оренду землі»
(іст.)
скі́пщина
скоп
«скупчення»
скопити
«нагромадити, поступово зібрати; скласти у копи»
ско́пище
«тс.; [місце, де стояли копи, стіжки]»
скопови́на
«третина сіна, що віддавалась хазяїну сіножаті»
ско́пом
«гуртом»
ско́пщина
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| капа́ «копиця сіна; одиниця лічби (60 штук)» | білоруська |
| ко́па́ «копа, копиця» | болгарська |
| kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)» | верхньолужицька |
| копа «міра, 60 штук» | давньоруська |
| kaps «60 штук; могила» | латиська |
| kapa «тс.» | латиська |
| kãpas «могила» | литовська |
| kōpos «дюни» (мн.) | литовська |
| kapà «копа; 60 штук» | литовська |
| kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)» | нижньолужицька |
| ťǘpă «копа (60 штук)» | полабська |
| kopa «копа (снопів, 60 штук); копиця (сіна)» | польська |
| kopa «купа; копиця, скирта; одиниця лічби; [громада]» | праслов’янська |
| копа́ «купа сіна, снопів хліба, копиця; одиниця лічби (60 снопів, огірків, раків тощо); півкарбованець, 50 копійок; велика кількість, купа чого-небудь» | російська |
| кȍпа | сербохорватська |
| кȍпа «скирта, копиця» | сербохорватська |
| kopa «купа каміння, землі; копиця; давня одиниця лічби (60, іноді 50 штук)» | словацька |
| kópa «стіг; копиця; 60 штук снопів та ін.; укладена за формою скирти купа дров на вугілля; купка з чотирьох горіхів; натовп» | словенська |
| kůpa | українська |
| м «стіжок сіна, скирта» | українська |
| копс «тс.; купа дров на вугілля, укладених за формою скирти; п’ять горіхів, зібраних у купу» | українська |
| kopa «давня одиниця лічби (60 штук); скирта сіна, соломи; велика кількість чогось; шматок полотна ручної роботи» | чеська |
| kopati «копати» (первісно «нарита купа землі») | ? |
| kapaĩ «кладовище» | ? |
| kapuole «купа» | ? |
| kopà «велика кількість» | ? |
| kõpti «згромаджувати докупи» | ? |
| куп | ? |
| ку́па | ? |
| kópa «тс.» (kopa) | ? |
копа́ти
споріднене з лит. kapóti «колоти, рубати», лтс. kapât «сікти, колоти», гр. κόπτω «ударяю, рубаю, колю», алб. kep «обтісую камені», а також гр. σκάπτω «рию, копаю», лат. scapulae «лопатки»;
псл. kopati, пов’язане з skopiti «каструвати» (корінь з рухомим s);
р. копа́ть, бр. капа́ць, др. копати, п. вл. kopać, ч. kopati, слц. kopať, нл. kopaś, болг. копа́я, м. копа, схв. кòпати, слн. kopáti, стсл. копати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кіпе́ць
«горбок»
кіпни́на
«купка землі, нарита кротом»
копа́ка
«сапа»
копа́ли́ни
копа́льник
копа́льня
копа́ля
«копальниця»
копани́на
«марудне копання»
копани́ця
«вид заступа або мотики: (викривлене дерево, викопане з коренем для виготовлення полоза]»«полози саней»«невелике водоймище; криниця без зрубу»«рів; ковбаня з дощовою водою; дорога з ровами по боках»«копанка; котлован»«копальник»«землекоп; знаряддя для копання»«вид невеликого заступа або садового совка»«насипаний або викопаний межовий знак; [інструмент для довбання меду]»«копальня»«людина, яка повільно береться до роботи»«старанний»«який легко копати; пухкий; грузький»«пов’язаний з копанням; ямистий; покритий купами»«такий, що повільно але старанно працює»«виколоти»«зачепити чимсь гострим і вирвати»«рів з насипом; яма для добування нафти»«щось крадене і закопане; горб, оточений ущелинами Ж»«окоп; [єврейське кладовище]»«єврейське кладовище»«тс.»«солдат, що воює в окопах»«рослина, що потребує обкопування, підкопування»
(у виразі окіпна рослина )
копа́тися
«довго поратися; займатися клопітною роботою; возитися»
копа́чити
«копирсати, копати»
копну́ти
перекі́п
«перекопане місце»
переко́п
«тс.»
переко́пка
переко́пувальний
підкі́п
підко́п
підко́пистий
«підступний, лукавий»
підко́пувальний
підко́пувач
поко́пище
«поле, з якого зібрано картоплю»
проко́п
розко́п
ро́зкопи
«розкопки»
розко́пини
«тс.»
розко́пка
розко́пки
розко́пувальний
скіпе́ць
«ямка глибиною в одну лопату; ямка для позначення межі»
скопе́ць
«межовий знак»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kep «обтісую камені» | албанська |
| капа́ць | білоруська |
| копа́я | болгарська |
| kopać | верхньолужицька |
| κόπτω «ударяю, рубаю, колю» | грецька |
| σκάπτω «рию, копаю» | грецька |
| копати | давньоруська |
| scapulae «лопатки» | латинська |
| kapât «сікти, колоти» | латиська |
| kapóti «колоти, рубати» | литовська |
| копа | македонська |
| kopaś | нижньолужицька |
| kopać | польська |
| kopati | праслов’янська |
| копа́ть | російська |
| кòпати | сербохорватська |
| kopať | словацька |
| kopáti | словенська |
| копати | старослов’янська |
| kopati | чеська |
| skopiti «каструвати» (корінь з рухомим s) | ? |
ко́па́ти «ударяти, бити, штовхати ногою; брикати, хвицати (про тварин)»
псл. kopati «бити ногою в землю», очевидно, результат семантичного розвитку слова kopati «рити (землю тощо)», зумовленого тим, що деякі тварини риють землю, ударяючи її копитами;
можливо однак, що тут частково відбито ще допраслов’янську індоєвропейську семантику дієслова kopati «бити» (чимсь гострим);
пор. лит. kapóti «сікти, рубати, колоти, розколювати дерево; бити, хльоскати; дзьобати; нівечити, псувати», лтс. kapât «рубати, сікти, бити; (і, очевидно, пізніше) обкопувати, скопувати землю», гр. κόπτω «б’ю, ударяю; відтинаю, відрубую; стукаю, товчу; дзьобаю»;
п. вл. kopać «бити (ногою)», ч. kopati, слц. kopať, нл. kopaś, м. копа «б’є ногами об землю» (особливо про коня), схв. kòpati «бити ногою по землі, тупати, рити землю ногами» (про коня);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́пкати
«тс.»
ко́пну́ти
«вибити; штовхнути, ударити (ногою кого-н.)»
ко́пнутися
(у виразі к. до чого «старанно взятися за щось»)
копня́к
«удар ногою»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kopać «бити (ногою)» | верхньолужицька |
| κόπτω «б’ю, ударяю; відтинаю, відрубую; стукаю, товчу; дзьобаю» | грецька |
| kapât «рубати, сікти, бити; (і, очевидно, пізніше) обкопувати, скопувати землю» | латиська |
| kapóti «сікти, рубати, колоти, розколювати дерево; бити, хльоскати; дзьобати; нівечити, псувати» | литовська |
| копа «б’є ногами об землю» (особливо про коня) | македонська |
| kopaś | нижньолужицька |
| kopać «бити (ногою)» | польська |
| kopati «бити ногою в землю» | праслов’янська |
| kòpati «бити ногою по землі, тупати, рити землю ногами» (про коня) | сербохорватська |
| kopať | словацька |
| kopati | чеська |
| kopati «рити (землю тощо)» | ? |
| kopati «бити» (чимсь гострим) | ? |
| kapóti «сікти, рубати, колоти, розколювати дерево; бити, хльоскати; дзьобати; нівечити, псувати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України