КОПИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

копа́ «стіжок із 60 снопів хліба; невеликий стіжок соломи, сіна; (розм.) одиниця лічби, що дорівнює 60 (снопів, яєць і ін.); [одиниця лічби у віконників, що дорівнює 14, І6, 20, 40 і 60 вікнам]; (заст.) одиниця лічби грошей, що дорівнює 50 копійкам; [60 копійок Л]; збори сільської громади для розв’язання судових або громадських справ (на Україні в XV--XVIII ст.); судове засідання (у давнину)»

псл. kopa «купа; копиця, скирта; одиниця лічби; [громада]», похідне від kopati «копати» (первісно «нарита купа землі»);
споріднене з лит. kãpas «могила», kapaĩ «кладовище», лтс. kaps «60 штук; могила», kãpa (kãpe) «дюна», kapuole «купа», а також, з іншим ступенем чергування, лит. kōpos (мн.) «дюни», kopà «велика кількість», kõpti «згромаджувати докупи»;
лит. kapà «копа; 60 штук», лтс. kapa «тс.» вважаються запозиченнями з білоруської мови;
зближення з куп, ку́па (Iljinskij AfSlPh 29, 162–163; Ondruš Sl. Wortst. 129; Šaur Slavia 46/1,13–16) неприйнятне, як і виведення схв. кȍпа з романських мов (Skok AfSlPh ЗО, 308);
р. [копа́] «купа сіна, снопів хліба, копиця; одиниця лічби (60 снопів, огірків, раків тощо); півкарбованець, 50 копійок; велика кількість, купа чого-небудь», бр. капа́ «копиця сіна; одиниця лічби (60 штук)», др. копа «міра, 60 штук», п. kopa «копа (снопів, 60 штук); копиця (сіна)», ч. kopa «давня одиниця лічби (60 штук); скирта сіна, соломи; велика кількість чогось; шматок полотна ручної роботи», [kůpa], ст. kópa (kopa) «тс.», слц. kopa «купа каміння, землі; копиця; давня одиниця лічби (60, іноді 50 штук)», вл. нл. kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)», полаб. ťǘpă «копа (60 штук)», болг. ко́па́ «копа, копиця», м.копа «стіжок сіна, скирта», схв. [кȍпа] «скирта, копиця», [копс] «тс.; купа дров на вугілля, укладених за формою скирти; п’ять горіхів, зібраних у купу», слн. kópa «стіг; копиця; 60 штук снопів та ін.; укладена за формою скирти купа дров на вугілля; купка з чотирьох горіхів; натовп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

коп'я́к «невеликий стіжок сіна, соломи тощо; велика копиця; велика кількість, купа чого-небудь»
ко́пень «місяць серпень»
копи́льник «той, хто складає в копи сіно або скошений хліб»
копити «нагромаджувати»
копи́цьке «хазяйська частина (як власника поля) від зібраного хліба»
копиця «невеликий стіжок сіна, соломи тощо; (рідк.) стіжок із 60 снопів; велика кількість, купа чого-небудь»
копи́чити «складати в копиці, копи; (розм.) складати купою, нагромаджувати»
копичник «машина для збирання сіна, соломи в копиці; частина комбайна, що збирає та відокремлює солому від полови»
копи́шник «півкарбованець, 50 копійок Г; місцевість і місце, де відбувався копкий суд Ж»
копі́льник «тс.»
копля́к «залишок копиці або стіжка, мала копиця»
ко́пна «копа снопів»
ко́пний «[тс.ј; належний зборам сільської громади»
ко́пник «член копного суду» (заст.)
копнитель «помічник комбайнера; той, хто працює на копичнику»
копнувач «тс.»
копови́й «громадський»
копови́к «50 копійок» (заст.)
копови́ця «вивезення хліба з поля після жнив, а також період, коли це робиться» (рідк.)
копо́ви́щеі «місцевість і місце, де відбувався копний суд»
накіпча́сто «купами»
накопи́чити «поступово зібрати, нагромадити; накласти, навалити»
око́пистий «повний з верхом»
питки́пень «тс.»
підкі́пка «літнє курча, що вилупилось у час складання кіп»
підкі́плята «тс.» (мн.)(Me)
покопи́ти «скласти у копи»
ск'тщик «селянин, що віддавав частину врожаю за оренду землі» (іст.)
скі́плина «частина врожаю, що віддавалася за оренду землі» (іст.)
скі́пщина
скоп «скупчення»
скопити «нагромадити, поступово зібрати; скласти у копи»
ско́пище «тс.; [місце, де стояли копи, стіжки]»
скопови́на «третина сіна, що віддавалась хазяїну сіножаті»
ско́пом «гуртом»
ско́пщина «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
капа́ «копиця сіна; одиниця лічби (60 штук)» білоруська
ко́па́ «копа, копиця» болгарська
kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)» верхньолужицька
копа «міра, 60 штук» давньоруська
kaps «60 штук; могила» латиська
kapa «тс.» латиська
kãpas «могила» литовська
kōpos «дюни» (мн.) литовська
kapà «копа; 60 штук» литовська
kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)» нижньолужицька
ťǘpă «копа (60 штук)» полабська
kopa «копа (снопів, 60 штук); копиця (сіна)» польська
kopa «купа; копиця, скирта; одиниця лічби; [громада]» праслов’янська
копа́ «купа сіна, снопів хліба, копиця; одиниця лічби (60 снопів, огірків, раків тощо); півкарбованець, 50 копійок; велика кількість, купа чого-небудь» російська
кȍпа сербохорватська
кȍпа «скирта, копиця» сербохорватська
kopa «купа каміння, землі; копиця; давня одиниця лічби (60, іноді 50 штук)» словацька
kópa «стіг; копиця; 60 штук снопів та ін.; укладена за формою скирти купа дров на вугілля; купка з чотирьох горіхів; натовп» словенська
kůpa українська
м «стіжок сіна, скирта» українська
копс «тс.; купа дров на вугілля, укладених за формою скирти; п’ять горіхів, зібраних у купу» українська
kopa «давня одиниця лічби (60 штук); скирта сіна, соломи; велика кількість чогось; шматок полотна ручної роботи» чеська
kopati «копати» (первісно «нарита купа землі») ?
kapaĩ «кладовище» ?
kapuole «купа» ?
kopà «велика кількість» ?
kõpti «згромаджувати докупи» ?
куп ?
ку́па ?
kópa «тс.» (kopa) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України