КОПИЛИЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
копи́лити «випинати, надувати» (губи)
неясне;
можливо, пов’язане з р. [копы́льный] «впертий; який полюбляє сперечатися», а також з більш фонетично віддаленими [копы́рзиться] «величатися, бундючитися; вередувати, упиратися; сваритися», [копы́рза] «бундючна, самовпевнена жінка; вередлива, вперта, сварлива людина», що вважаються утвореними з словотворчого елемента ко- (як коверзува́ти та ін.) і основи пырз-, представленої у дієслові [чупы́рзнуть] «вдарити» (Фасмер II 320; Шахматов ИОРЯС 7/2, 337);
можливий також зв’язок з копи́л1;
Фонетичні та словотвірні варіанти
копилити губи
«величатися, бундючитися, дутися»
(перен.)
одкополи́ти
«відкопилити»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
копы́льный «впертий; який полюбляє сперечатися» | російська |
копы́рзиться «величатися, бундючитися; вередувати, упиратися; сваритися» | ? |
копы́рза «бундючна, самовпевнена жінка; вередлива, вперта, сварлива людина» | ? |
ко- (як коверзува́ти та ін.) | ? |
чупы́рзнуть «вдарити» | ? |
копи́л | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України