КОПАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
капе́ць «кінець, смерть»
запозичення з російської мови;
р. [копе́ц] «тс.; межа, кінець» виникло на основі [копе́ц] «межовий знак; яма; невеликий насип», повʼязаного з дієсловом копа́ть, спорідненим з укр. копа́ти;
бр. капе́ц «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
копе́ць
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
капе́ц «тс.» | білоруська |
копе́ц «тс.; межа, кінець» | російська |
копа́ти | українська |
копе́ц «межовий знак; яма; невеликий насип» | ? |
копа́ть | ? |
ка́пище «язичницький храм»
цсл. стсл. капиштє «язичницький храм» повʼязане з стсл. капь «видиво, привид, образ», яке є, мабуть, старим запозиченням з давньочуваської (дунайськобулгарської) мови;
порівняння з р. копа́ть, гр. κόπτω (Meringer IF 18, 280), з гр. σκα̃πος «костур, скіпетр», лат. scāpus «костур, стрижень», двн. skaft «стрижень» (Bern. І 468) і виведення від іє. *keu̯op(Ильинский ИОРЯС 148–150) необґрунтовані;
походження не зʼясовано;
булг. *käp (пор. чув. кап «зовнішній вигляд, форма; фігура, корпус», уйг. kep «форма, картина», алт. kep, шор. käpkä «міра; зразок; копил», дтюрк. kep «форма»), очевидно, належить до пратюркського шару лексики тюркських мов;
запозичення з церковнословʼянської мови;
р. ка́пище, бр. ка́пішча, др. капище «вівтар, жертовник; зображення, статуя; ідол», капь «образ, зображення», болг. ка́пище «язичницький храм»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
kep | алтайська |
ка́пішча | білоруська |
ка́пище «язичницький храм» | болгарська |
*käp (пор. чув. кап «зовнішній вигляд, форма; фігура, корпус», уйг. kep «форма, картина», алт. kep, шор. käpkä «міра; зразок; копил», дтюрк. kep «форма») | булгарська |
κόπτω | грецька |
σκα̃πος «костур, скіпетр» | грецька |
skaft «стрижень» | давньоверхньонімецька |
капище «вівтар, жертовник; зображення, статуя; ідол» | давньоруська |
капь «образ, зображення» | давньоруська |
kep «форма» | давньотюркська |
*keu̯op | індоєвропейська |
scāpus «костур, стрижень» | латинська |
копа́ть | російська |
ка́пище | російська |
капиштє «язичницький храм» | старослов’янська |
капь «видиво, привид, образ» | старослов’янська |
kep «форма, картина» | уйгурська |
капиштє «язичницький храм» | церковнослов’янська |
кап «зовнішній вигляд, форма; фігура, корпус» | чуваська |
käpkä «міра; зразок; копил» | шорська |
копа́ти
псл. kopati, пов’язане з skopiti «каструвати» (корінь з рухомим s);
споріднене з лит. kapóti «колоти, рубати», лтс. kapât «сікти, колоти», гр. κόπτω «ударяю, рубаю, колю», алб. kep «обтісую камені», а також гр. σκάπτω «рию, копаю», лат. scapulae «лопатки»;
р. копа́ть, бр. капа́ць, др. копати, п. вл. kopać, ч. kopati, слц. kopať, нл. kopaś, болг. копа́я, м. копа, схв. кòпати, слн. kopáti, стсл. копати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кіпе́ць
«горбок»
кіпни́на
«купка землі, нарита кротом»
копа́ка
«сапа»
копа́ли́ни
копа́льник
копа́льня
копа́ля
«копальниця»
копани́на
«марудне копання»
копани́ця
«вид заступа або мотики: (викривлене дерево, викопане з коренем для виготовлення полоза]»«полози саней»«невелике водоймище; криниця без зрубу»«рів; ковбаня з дощовою водою; дорога з ровами по боках»«копанка; котлован»«копальник»«землекоп; знаряддя для копання»«вид невеликого заступа або садового совка»«насипаний або викопаний межовий знак; [інструмент для довбання меду]»«копальня»«людина, яка повільно береться до роботи»«старанний»«який легко копати; пухкий; грузький»«пов’язаний з копанням; ямистий; покритий купами»«такий, що повільно але старанно працює»«виколоти»«зачепити чимсь гострим і вирвати»«рів з насипом; яма для добування нафти»«щось крадене і закопане; горб, оточений ущелинами Ж»«окоп; [єврейське кладовище]»«єврейське кладовище»«тс.»«солдат, що воює в окопах»«рослина, що потребує обкопування, підкопування»
(у виразі окіпна рослина )
копа́тися
«довго поратися; займатися клопітною роботою; возитися»
копа́чити
«копирсати, копати»
копну́ти
перекі́п
«перекопане місце»
переко́п
«тс.»
переко́пка
переко́пувальний
підкі́п
підко́п
підко́пистий
«підступний, лукавий»
підко́пувальний
підко́пувач
поко́пище
«поле, з якого зібрано картоплю»
проко́п
розко́п
ро́зкопи
«розкопки»
розко́пини
«тс.»
розко́пка
розко́пки
розко́пувальний
скіпе́ць
«ямка глибиною в одну лопату; ямка для позначення межі»
скопе́ць
«межовий знак»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
kep «обтісую камені» | албанська |
капа́ць | білоруська |
копа́я | болгарська |
kopać | верхньолужицька |
κόπτω «ударяю, рубаю, колю» | грецька |
σκάπτω «рию, копаю» | грецька |
копати | давньоруська |
scapulae «лопатки» | латинська |
kapât «сікти, колоти» | латиська |
kapóti «колоти, рубати» | литовська |
копа | македонська |
kopaś | нижньолужицька |
kopać | польська |
kopati | праслов’янська |
копа́ть | російська |
кòпати | сербохорватська |
kopať | словацька |
kopáti | словенська |
копати | старослов’янська |
kopati | чеська |
skopiti «каструвати» (корінь з рухомим s) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України