КООПЕРАТИВ — ЕТИМОЛОГІЯ
коопера́ція
запозичене через французьке (фр. coopération) або німецьке посередництво (н. Kooperatión) з латинської мови;
пізньолат. соореrātio «співробітництво» є похідним від соореrоr «співробітничаю», утвореного за допомогою префікса co(m)- «з-» від дієслова operor «працюю; дію», яке виводиться від іменника opus (род. в. operis) «робота, праця»;
р. болг. коопера́ция, бр. каапера́цыя, п. kooperacja, ч. kooperace, слц. kooperácia, вл. kooperacija, м. схв. коопера́ција, слн. kooperácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кооперати́в
коопера́тор
кооперува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каапера́цыя | білоруська |
| коопера́ция | болгарська |
| kooperacija | верхньолужицька |
| коопера́ција | македонська |
| соореrātio «співробітництво» | пізньолатинська |
| kooperacja | польська |
| коопера́ция | російська |
| коопера́ција | сербохорватська |
| kooperácia | словацька |
| kooperácija | словенська |
| kooperace | чеська |
| соореrоr «співробітничаю» | ? |
| co(m)- «з-» | ? |
| operor «працюю; дію» | ? |
| operis «робота, праця» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України