КОНІЧНА — ЕТИМОЛОГІЯ
ко́нус
запозичення з латинської мови;
лат. cōnus походить від гр. κωѵоς «шпичак шолома; соснова шишка; дзиґа; конус», яке зіставляється здебільшого з лат. cōs «точильний камінь», дінд. śāna- «тс.», śí-śāti «точить, гострить»;
р. бр. болг. м. схв. ко́нус, п. вл. konus, ч. konusový «конічний», kónický, слц. слн. kónus;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коні́чний
ко́нусний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́нус | білоруська |
| ко́нус | болгарська |
| konus | верхньолужицька |
| κωѵоς «шпичак шолома; соснова шишка; дзиґа; конус» | грецька |
| śāna- «тс.» | давньоіндійська |
| cōnus | латинська |
| cōs «точильний камінь» | латинська |
| ко́нус | македонська |
| konus | польська |
| ко́нус | російська |
| ко́нус | сербохорватська |
| kónus | словацька |
| kónus | словенська |
| konusový «конічний» | чеська |
| kónický «конічний» | чеська |
| śí-śāti «точить, гострить» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України