КОНЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кінь «Equus L.» (зоол.)
псл. konь, – не зовсім ясне;
очевидно, становить етимологічну єдність з псл. komonь «кінь», укр. комонь і псл. kobyla, укр. коби́ла, але взаємний фонетичний стосунок цієї групи слів поки що задовільно не з’ясований;
виводиться ще з кельт, *konko- «кінь» (ЭССЯ 10, 197– 198);
менш переконливі пов’язання (Moszyński PZJP 235–236) з псл. skopiti «каструвати», зближення (Трубачев Назв. дом. жив. 51) з лат. caper «цап», гр. κάπρος «кабан» або виведення (Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55) з монгольської мови;
р. бр. конь, др. конь, п. koń, ч. kůň, слц. kôň, вл. kón, нл. koń, болг. кон, м. коњ, схв. кȍњ, слн. kònj, стсл. конь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кінва́
«коні»
(зб.)
кінни́к
«стайня»
кінни́ця
«тс. Г; кіннота Ж»
кінни́чка
«упряжка»
кінно́та
кінно́тник
кі́нський
ќнни́к
«кавалерист»
конва́
коненя́
кони́на
«кінське м’ясо; кінський екземпляр»
конівництво
конова́
«тс.»
ко́нюх
коню́ший
коню́шня
коня́
коня́к
«кінський гній»
коня́ка
коня́р
коня́рня
«стайня»
коня́рство
коня́тина
«(м’ясо) конина»
коня́чий
конячи́на
«шкапа»
коня́чка
око́нити
«зробити кінним»
(заст.)
па́кінь
«шкапа»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| конь | білоруська |
| кон | болгарська |
| kón | верхньолужицька |
| κάπρος «кабан» | грецька |
| конь | давньоруська |
| *konko- «кінь» | кельтські |
| caper «цап» | латинська |
| коњ | македонська |
| koń | нижньолужицька |
| koń | польська |
| konь | праслов’янська |
| komonь «кінь» | праслов’янська |
| kobyla | праслов’янська |
| skopiti «каструвати» | праслов’янська |
| конь | російська |
| кȍњ | сербохорватська |
| kôň | словацька |
| kònj | словенська |
| конь | старослов’янська |
| комонь | українська |
| коби́ла | українська |
| kůň | чеська |
коневник «конюшина лучна, Trifolium pratense L.» (бот.)
назва, очевидно, зумовлена тим, що деякі з цих рослин є цінними кормовими травами для коней;
р. [коне́вник] «тс.; конюшина гірська, Trifolium montanum L.; щавель, Rumex L.; полин звичайний, чорнобильник, Artemisia vulgaris L.; іван-чай, Chamaenerium angustifolium Scop.» пов’язане з конь «кінь»;
очевидно, запозичення з російської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коне́вник «тс.; конюшина гірська, Trifolium montanum L.; щавель, Rumex L.; полин звичайний, чорнобильник, Artemisia vulgaris L.; іван-чай, Chamaenerium angustifolium Scop.» | російська |
| конь «кінь» | ? |
ко́нка «міська залізниця з кінною тягою; вагон цієї залізниці» (заст.)
запозичення з російської мови;
р. ко́нка «тс.» виникло, мабуть, як розмовне скорочення словосполуки конно-железная дорога, до складу якої входить основа прикметника ко́нный, похідного від конь, спорідненого з укр. кінь;
бр. ко́нка, ч. koňka, слц. koňka;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́нка | білоруська |
| ко́нка «тс.» | російська |
| koňka | словацька |
| кінь | українська |
| koňka | чеська |
| конно-железная дорога | ? |
| ко́нный | ? |
| конь | ? |
коньо́к «ковзан; коник, малий казковий кінь; гребінь (на даху)» (мн. коньки́)
запозичення з російської мови;
р. конёк є результатом видозміни слова конь «кінь»;
російські назви зумовлені схожістю функцій ковзанів і коней, а також тим, що традиційно гребінь на даху прикрашався фігурками, схожими на кінські голови;
бр. канёк «ковзан; малий казковий кінь», болг. къ́нки́ (мн.) «ковзани; кішки (пристосування для залізання на стовпи)»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| канёк «ковзан; малий казковий кінь» | білоруська |
| къ́нки́ «ковзани; кішки (пристосування для залізання на стовпи)» (мн.) | болгарська |
| конёк «кінь» | російська |
| конь «кінь» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України